7. Що таке людина

Клітина до клітини, орган до органу і маємо організм. Організм як цілісний механізм, запитує себе, «Чи дійсно я існую?» і кожна дія яка реалізовується підтверджує існування організму. Яка не реалізовується, відповідно не підтверджує існування організму.

З другої сторони організм, для продовження часу свого існування потребує, споживати ресурс. Тобто він потребує їжі, умов проживання. Тобто він так створений що для того, щоб продовжити своє існування і функціонування, йому потрібна їжа, комфортні умови. Як можливо отримати тільки взаємодіявши із зовнішнім світом. І якщо йому вдається прохарчуватися, це означатиме, що він продовжить існувати, якщо не вдається своєю діяльністю прогодуватися, організм може припинити своє існування і померти.

Хоча в теперішній час це мало актуально, так як в теперішньому соціумі, колектив не дасть нікому померти з голоду. Але ми отримуємо факт того що людина створена такою, яка змушена контактувати із реальністю, і її існування залежить від ефективності цього контактування.

Так як ця книга саме про психологію, тому думаю нам цікаво саме та частина людини яка відноситься до нервової системи, а саме до головного мозку, як центру прийняття рішень. І визначення людини саме по діяльності цього органу, тих думок які там знаходяться. Але як взагалі утворюється психіка людини?

Коротка історія того як усе відбувається. І як формується психіка. Що ми можемо спостерігати. У нас є людина яка контактує із світом, або світ який контактує з людиною. Тут не так важливо хто є мотиватором дії. А важливо уловити сам момент дії що відбувається.

А відбувається наступне. Людина має на меті підтвердити свою реальність, а світ керується за своїми правилами.

Наприклад ситуація. Людина сіла на крісло, і починає відчувати що їй незручно сидіти на кріслі, вона трохи підвилася, і замітила що на тому місці де вона сиділа був твердий предмет,  ім’я якому камінь. Вона взяла цей предмет і забрала із місця на якому сиділа. І продовжила сидіти уже із більшим комфортом.

Якщо розібрати цю ситуацію із точки зору психіки, то ми отримаємо наступну картину. Є реальність, в якій на кріслі стоїть камінь. І є людина, яка користуючись кріслом, не задоволена тим що на кріслі камінь. Вона робить спробу реалізувати свою Індивідуальну реальність, по якій на кріслі немає каменя. Ця спроба їй вдається. Цикл завершено. Людина отримує можливість сидіти і насолоджуватись комфортним сидінням.

Але не завжди все відбувається саме так. Буває ряд інших факторів які стоять на шляху реалізації індивідуальної реальності.  Та сама ситуація, людина підходить до крісла, бачить що там камінь, і хоче забрати камінь . І тут зі сторони чує фразу

• Це крісло зайняте

І тепер їй доведеться вступати в діалог, або не вступати в діалог, для того, щоб реалізувати задумане. Якщо вона не вступає в діалог, і не намагається  реалізувати задум своєї індивідуальної реальності, а також при цьому залишається стояти.

І дальше є два варіанти, один це коли вона стоятиме і буде не задоволена цим, і інший, це коли вона стоятиме і прийматиме це досить нормально.  Коли її індивідуальна реальність нормально сприймає такий розвиток подій тоді все норм, на цьому ситуація із кріслом завершена.

Але якщо ситуація із кріслом не задовольняє людину, і вона не знайшла спокою, тоді людина швидше за все, продовжуватиме внутрішній діалог, в якому моделюватиме різні варіанти того як вона могла вчинити, щоб досягнути того що вона хоче. У неї можуть бути різні варіанти думок, і в цих всіх думках вона говоритиме ті фрази які не наважилась сказати, або не додумалась до них. Щоб все таки сісти на те крісло. Вона може говорити собі: «Хто встав той крісло продав», «А я де маю сидіти», «Що це значить зайнято, нікого немає значить вільно»

Усі ці внутрішні фрази, відкладуться у психіці людини і чекатимуть свого часу, аж поки людина другий раз прийде у це ж місце. І тепер вже вона знатиме що говоритиме,  тепер уже вона зможе відігратися. Але чи наважиться на це вона, це вже інше питання.

Також людина може розказати цю ситуацію комусь із свого оточення. Де вже оточення видасть оцінку тому, що відбулося, і дасть установки того як діяти, чи того як сприймати цю ситуацію.

А тепер уявимо, що бувши у стані бод рості, людина постійно контактує із зовнішнім світом. Уявили. От і відповідь.

А тепер хочу нагадати у чому ціль книги. Ціль цієї книги у тому, щоб вказати людині на ті місця де виникають ситуації різного типу, і описати механізми їх дії. Назвати теорї які більш детальніше розглядають проблематику тих чи інших проблем у житті людини. В якійсь мірі навіть самому описати, можливі варіанти виходу із ситуацій, для збереження психологічного здоров’я.