РОЗДІЛ 9 Чи вірити в містику, або бажання обдурити долю

Диво - це будь-яке явище з ймовірністю менше 20 відсотків

Енріко Фермі

Те, що в одному столітті вважають містикою, в іншому стає науковим знанням.

Парецельс

Зараз багато психологічних порад, так чи інакше, включають елементи містики, під яким би соусом це не подавалося. Створюються різні теорії, вигадуються терміни, під які підводиться наукова база.

Чи вірити в містику, звичайно, особиста справа кожного, певною мірою кожен у неї вірить. Від містики не можна просто відмахнутися, хоча б зважаючи на її живучість. Містичні вчення пережили гоніння офіційної церкви, багаття інквізиції, наукові відкриття та діалектичний матеріалізм.

У чому секрет життєздатності містики? У тому, що вона відповідає на питання, на які  наука неспроможна дати відповіді. У чому причина щастя чи нещастя, чому не щастить і взагалі чому все так, а не інакше, і як це змінити? У період буму наукових відкриттів людина запишалася і вирішила, що все знає. Людина  підкорювала  природу, і багато природних явищ поставила  собі на службу. Людина відчула себе всесильною, але так тривало недовго. Запитання нікуди не поділися. Чому може пощастити, а може, ні? Чому є люди щасливі, а є невдахи? Якщо людина у своїй самовпевненості вважала, що можна досягти мети, спираючись на силу волі і твердий характер, реальна дійсність швидко розставила все по своїх місцях. Не завжди правильна поведінка чи поведінка, визнана  нині правильним винагороджується. Негідники живуть довго і щасливо, а порядні люди гинуть, буває, щоправда, і навпаки, всяке буває, немає жодних закономірностей, у всякому разі, ми їх не знаємо. Але відсутність закономірності помічено давно - «І звернувся я, і бачив під сонцем, що не спритним дістається успішний біг, не хоробрим – перемога, не мудрим – хліб, і не у розумних – багатство, і не вправним – прихильність, але час і випадок для всіх їх»

( Екклезіаст 9 вірш 11)

Обтяжена всім науковим багажем, у тому числі різними психологічними теоріями людина повернулася до початку, до питання про долю, щастя та везіння.

«Ти везеш Цезаря та його щастя», - повідомив Юлій Цезар човняру.

У. Черчіль сказав, що не бажає нікому ні здоров'я, ні багатства, бо всі пасажири Титаніка були здорові та багаті, а врятувалися лише щасливі.

У Стародавньому світі люди розуміли щастя як властивість тієї чи іншої людини. Якщо під час правління чергового вождя траплялися посуха, повінь, пожежа чи невдале полювання, то такого вождя негайно зміщували, а могли й вбити, бо не впорався, і нема чого лізти у вожді, якщо не маєш щастя. Плем'я буде щасливо тільки зі щасливим вождем. Це приблизно те саме, що сучасні рекомендації не водитися з людьми, які ниють, у яких все не так, і постійно щось погане трапляється, тому що нещастя заразне. Так що звинувачення в нещасті самої жертви, так званий (Victimblaming) чи простіше «самадуравинна», аж ніяк не зараз вигадали. Це дуже зручна позиція. Така постановка питання позбавляє необхідності надати жертві допомогу або навіть просто поспівчувати. Вважається, що з тим, хто чинить правильно або має щастя, такого б не сталося. Нині це називається «Біле пальто». Тобто я не ходжу пізно темними вулицями, не спілкуюся з сумнівними людьми і взагалі можу багато чого передбачати, зрозуміти і проаналізувати, тому зі мною нічого такого не станеться. Як бачите, нічого нового з цього питання не винайдено.

Можна навести безліч життєвих прикладів не прогнозованості наслідків людських дій.

Ми знаємо людей, які, як кажуть, за копійку задушаться і всі свої дії присвячують придбанню грошей, роблячи непристойні вчинки і навіть злочини, але грошей особливо не мають, а є люди, які досить легко набувають (не успадковують) високий життєвий рівень, не роблячи особливо поганих вчинків. Ну а ще «Не народись красивою, а народись щасливою». Щасливі шлюби зазвичай пояснюють за наслідками. Ось вони щасливі тому й тому. Про те, як бути щасливим у шлюбі є тонни літератури та мільйони тренінгів, але навряд чи хтось досяг таким чином  щастя, можливо, упокоївся, або влаштував правильний шлюб, та й то не обов'язково. На запитання «Чому?» нема відповіді. Саме тому всякого роду чаклуни та маги за всіх часів мали успіх. Взяти бодай знаменитого графа Каліостро, якого пам'ятають досі і навряд чи скоро забудуть. Зараз важко сказати, чи був він чистої води шарлатаном, та й навряд чи варто гадати про це. Як відомо, проколів у Каліостро було достатньо. Наприклад, історія із любовним напоєм. Каліостро стверджував, що знає напій, за допомогою якого можна змусити будь-яку жінку полюбити себе. Асистенткою в нього на той час була дівчина, якій він обіцяв золоті гори, зокрема обіцяв видати її заміж за багату і знатну людину. Однак у напої, очевидно, не вистачило якихось інгредієнтів, тому що коли Каліостро під'їхав до своєї асистентки з пропозицією, що виходила  за межі її прямих обов'язків, та страшенно обурилася і викрила Каліостро до великої радості людини, яка присвятила достатньо часу викриттю мага. Прізвище цього чоловіка   було Мошинський. Він навіть не полінувався написати книгу, в якій досить вдало виводив на чисту воду всі магічні дії Каліостро. Але все-таки мало хто чув про Мошинського, але всі, безумовно, знають Каліостро і це, мабуть, справедливо. Мошинський був лише розумною і освіченою для свого часу людиною, яку щиро засмучувала віра широкої публіки у всяку нісенітницю. Каліостро ж був людиною геніальною, тому що зрозумів бажання кожного змінити або обдурити долю і зробив  із цього бажання дохід.