РОЗДІЛ 1. Що таке Я-центризм чи за ким іде місяць?

Є три речі, зробити які надзвичайно важко: зламати сталь, розфарбувати алмаз і пізнати самого себе.

Бенжамін Франклін

Хто не знає себе, не знає нічого.

Джакомо Джіроламо Казанова

«Пізнай самого себе» гласив  напис над входом до Храму Аполлона у  Дельфах. Ці слова приписують Фалесу Мілетському, що жив близько 625-647 р.р. до нашої ери і ще багатьом іншим. Але людство з того часу мало просунулося у цьому питанні. Точніше, люди намагалися сформувати і навіть переробити себе, але зовсім не для власного самозадоволення. Кожен тип суспільства висував особистість, здатну в даній системі процвітати, а отже, найбільш зручну для існуючої системи. У всі часи офіційна ідеологія проповідувала необхідні чесноти, тобто вигідні суспільству якості для слуги та пана, воїна та хлібороба, чоловіка та дружини.

      Багато часу присвячувалося також пізнанню інших. Люди завжди хотіли задовольнити свої потреби за рахунок оточуючих, тому їх хвилювали питання:

- Як керувати рабами?

- Як залучити нареченого?

- Як продати свій товар?

- Як змусити іншого  працювати більш ефективно.

Пізнай іншого, щоб керувати ним, змусити працювати продуктивно і примножувати  мій дохід, продати йому свій товар, проголосувати за себе на виборах, домогтися його кохання та дружби. Ось чим зайнята прикладна психологія. А між тим людина створена для себе, покликана служити собі, тобто реалізувати власну програму, закладену в ній від народження. Зрозуміло,  для цього часто потрібні інші люди. Звичайно, громадська система може впливати на забарвлення своєї програми, але основний рисунок залишається. Можна назвати це кармою, долею чи вищою силою, але кожна людина, яка навіть не чула слова психологія, незмінно відчуває її присутність. Хтось зітхає – «Це не для мене. Хоча люди так роблять» і це справді не для нього, і він гірко покається, якщо почне діяти, як люди. Хоча про яких, власне, людей йдеться? Люди всі різні.

Якщо Ви кажете: «Я так не можу», то ви справді так не можете, і це потрібно сприйняти як даність.

У відомому вислові «Кожному своє» закладено найвищу мудрість життя. До того ж саме своє, а не чуже.

Людина створена для себе, служить собі і буде щасливою, тільки будучи самою собою, тобто, висловлюючись високим стилем, «збереже свою душу».

Це положення відображено в біблійних текстах, які незалежно від ставлення до віри можуть бути визнані згустком життєвої мудрості «Не сотвори собі кумиру», тому що в світі немає нічого ціннішого  за твою душу, а творити кумир – це означає ставити щось цінніше за своє  я. А завдання людини – зберегти та реалізувати програму, закладену в ній. Саме так треба розуміти спасіння душі. Душі можуть зашкодити різні дії, створені задля досягнення хибних цілей. Саме про це говорить Біблія « Що користі людині, якщо вона придбає весь світ, а душі своїй зашкодить, і якою ціною ти заплатиш за душу свою».

Говорячи "Я для цього не народжений", людина має на увазі, що такого роду вчинок зашкодить його душі.

     Всупереч багатьом поширеним теоріям, ніхто не народжується  злодієм, ґвалтівником чи вбивцею. Про це свідчить хоча б зниження злочинності за умов відносного соціального благополуччя. Схильність армії держави творити звірства на окупованій території значною мірою пояснюється багаторічним приниженням її народу. У жодній програмі не закладено знищення інших, зрада чи обман. Можна народитися з прагненням до влади, слави, грошей або чуттєвих задоволень, що саме по собі не є гріхом. А ось реалізація закладеної в людині програми часто пов'язана з вчинками, що шкодять душі. Суспільство може поставити людину в умови, коли крадіжка та вбивство стають не тільки способом реалізації програми, а й єдиною умовою виживання.

Потрапляючи у суспільні умови, коли досягнення мети можливе лише шляхом зради, лицемірства та обману, людина здійснює ці вчинки, втішаючи себе відомим афоризмом «Мета виправдовує засоби». Засоби  вона, можливо, і виправдовує, але в цьому може змінитися і сама мета. Саме тому справжні страждання починаються саме після досягнення мети. Адже ще стародавні казали: «Боги карають нас, виконуючи наші бажання».

Залишимо відкритим питання про те, чи спіткає злих і жорстоких відплата на тому світі, але безсумнівно, що дурість, а вірніше некомпетентність у сфері самопізнання жорстоко карається на цьому. Той, хто чинить насильство над своєю душею, страждатиме завжди. Тут не допоможуть ані заспокійливі засоби, ані наркотики, ані аутотренінг, ані молитви.

Розплата, на жаль, осягає не лише тих, хто робить вчинки, що  людській природі чужі. Недарма про таких кажуть: «Це не люди», але й тих, хто не дізнався про свою програму, не має сил її реалізувати або потрапив в умови, коли реалізація неможлива.

Чули вираз «він не там народився», і це справді так. Є люди, які народжуються за умов, у яких реалізувати свою програму практично неможливо. І лише величезна сила чи щаслива нагода можуть допомогти.

Причому, чим програма глибше, чим багатша душа, тим складніше досягти її реалізації і тим важча відплата. Це  призводить людину до душевних мук, що штовхають на вчинки незрозумілі з погляду здорового глузду. Герман Гессе в «Степовому вовку» вклав такого роду висловлювання в уста Герміни: