Якщо підсумувати до чого ми прийшли

Якщо підсумувати до чого ми прийшли. Ми вже стали певним теоретичним ідеалом нової людини, людини з власними кордонами, людини із оточенням без сценаріїв і нарцисів. Але це все ще не людина яка здатна сортувати перемішане зерно. Людина яка може плутати наміри людей, або не розгледіти наслідків прийняттів тих чи інших рішень. Це все ще та людина яка була до цього. Це тобто та людина яка має у собі стару психологіку, за якою подібно камінчик за камінчиком була побудована психіка. Але яка в теперішніх умовах потребує ремонту. І навіть нових механізмів мислення. 

Бо саме мислення є ключ до того як працюватиме ваша оцінка інформації, як формуватиметься форма відношень до речей і ситуацій з якими ви контактуєте. Я думаю ви вже догадалися що ця частина буде присвячена питанню мислення, і тому як варто мислити, а як не варто. Ви напевно спитаєте: “Чого так кардинально?, мислення, навіщо лізти у мислення, думки мають залишатися індивідуальними. Думки кожної людини належать кожній людині”. 

І це дійсно так. Ваші думки завжди залишаться вашими. Так само як і ваше життя, і ваша відповідальність за ваше життя також завжди будуть вашими. І важливо використовувати інструменти які я пропоную, для того, щоб якомога краще змогти зрозуміти реальну розстановку речей. Щоб розуміти наскільки правдиве те чи інше твердження. Наскільки воно відповідає дійсності. Чи думка є думкою логічною. Чи думка є маніпулятивною, і викривляє реальність. 

Бо дуже часто зустрічається ситуація коли у спілкуванні, з іншими людьми людині в якості аргументів певної позиції приводять абсолютно логічно не пов'язані речі, і до цих нелогічних аргументів приліплюють вигідний їм висновок. І ви такі на автомані не вдумуючись, на довірі можете прийняти сказане за правду. А дійсно який резон тій людині вас обманювати. І насправді та людина без всякого злого умислу, якось вам нашкодити, сформувала ту думку яку сформувала. Вона навіть може вперто вірити у свою правоту, яка заключена у цій думці. І абсолютно неважливо що ця думка являється нелогічною, і не відповідає реальному положенню речей. 

І все би нічого, у вас є особисті кордони. Ви можете зупинити людей які намагаються вам усучити якийсь бред, чи втягнути вас у свою психологіку. І так ви це все можете зробити. Але як зрозуміти що зараз перед вами? Як зрозуміти що думка яку вам говорять, абсолютно хибна? І тут мається на увазі, хибна не по відношенню до вас, а хибна по відношенню до реальності. А отже є такою, яку не варто в ніякому разі реалізовувати. А також брати до уваги як таку що описує дійсне положення речей. 

Вашій психіці не потрібні хибно логічні думки. Так як такі думки де дадуть підтвердження реальності. А отже є тими що з'їдять вашу енергію.

І говорячи про інших людей як джерело хибних, і нереальних тверджень, не варто забувати що і ми самі можемо формувати такі думки. І ці хибні переконання ми можемо формувати як для когось, так і для себе. І вірити в те що вони є реальними і тими що відповідають дійсності. Хоча насправді якщо розібратися у думці, у ній не знайдеться причино-послідовних зв'язків. Тому перше що треба використати це звіряти свою думку із причино-послідовними зв'язками. Причино послідовні - зв’язки це основа основ правильного мислення. Це так як механізм шестернів у годиннику. Тісний зв'язок між одним явищем і причиною того що саме це явище запускає інше явище. 

Також важливо виділити про що взагалі іде мова. У чому суть думки, ця думка вона про що? Якщо підсумувати усе сказане яка суть виходить? Потрібно задавати собі такі питання. 

І от коли ми бачимо що суть сказаного ось про це. Тоді вертаємося на крок назад, і згадуємо, на чому базується ця суть, що було сказано, і на основі чого сформувалася ця суть. І запитайте себе. А чи достатньо цих фактів і суджень для того, щоб стверджувати ту суть яка із цього всього виплила. 

А якщо таких основ недостатньо, тоді потрібно уточнити, в яких моментах судження звернуло із логіки і його понесло. Можливо потрібно щось виправити в аргументах які були сформовані. І вже коли будуть точні дані, новим поглядом подивитися на те який висновок напрошується. Можливо висновок залишиться такий самий, яким ви його сформували із самого початку, а можливо і зміниться. Трохи уточниться, дещо зміститься вектор самої думки.

Це є важливо, адже привчає правильно думати. Не в плані, що є якісь залізобетоні норми мислення. А в плані, що мислення стає більш зваженим. Слова і думки отримують якусь вагу, і мають певну силу. Навчившись зважено мислити самому, набагато простіше оцінити якість думки від сторонніх осіб. 

Також аналізуючи свої думки, через додаткові питання, і аналіз того звідки появилась та чи інша думка. Є певною формою психоаналізу. Де кладучи правильні собі запитання, і шукаючи на них у собі відповіді, ви як людина формуєте у собі певне “Я самість”, Як центр прийняття рішень. Бо саме на цей логічний сенс і опирається психоаналіз, а також і робота багатьох психологів, коли звертаючись до людини, як до індивідуальності, і людина починає до себе формувати таке відношення, як до індивідуальності. І будувати сприйняття свого “Я”, як “Я” індивідуальний. І вже на основі цього сприйняття себе,  формувати думки, а також позицію на яку буде здійснюватись опора у прийняті рішень. 

І таким чином формується уже людина, як людина психологічно зріла. Людина здатна самостійно приймати рішення. І ці рішення базуються на її особистих логічних судженнях, які є адекватні реальності. Ця ж людина здатна і відстоювати свою позицію перед соціумом, але не нав’язує її соціуму, їй просто цього непотрібно. Ця ж людина взяла відповідальність за своє життя на себе, і вона ж цінує свої кордони, а також уважна до кордонів інших людей. Ця людина чудово себе почуває бувши в одинокості, і так само чудово бувши серед людей, а також вона здатна задовольнити потрібності свого організму. Ця людина не витісняє те що є реальним, а намагається сформувати якомога адекватне відношення до реальності і віднайти у ній місце для себе.