Контакт із собою. Виховання

Вітаю вас у новій главі. Надіюся вам вдалося написати ваш список справ які приносять вам радість. І виконати хотя би один пункт із нього. Адже контакт з собою неможливо досягти читаючи думки іншої людини. Це завжди особисте і тільки те що належить вам. 

 У цій главі я продовжу тему контакту із собою. І я питаю себе. А  чи була людина у контакті із собою? І я припускаю що однозначно була, у часи раннього дитинства. Спостерігаючи за дитиною до моменту її виховання однозначно можна сказати що вона явно усвідомлює свої бажання, емоції, слідує своїм думкам, відчуває потреби свого тіла. 

Проблеми починаються пізніше внаслідок неправильного виховання яке розриває цей контакт людини із собою в обмін на любов мами чи батька. Поставши перед таким складним вибором дитина часто вибирає любов мами в обмін на поступку у якійсь дії. І коли число цих поступок досягає такої кількості що змушує дитину взагалі ігнорувати власні бажання і думки. А діяти тільки виключно із  постулатів виховання які вимагає від неї мама чи батько. Дитина втрачає себе. Їй доводиться відмовлятися він себе і діяти виключно в інтересах які декларує мама і батько. Дитина втрачає контакт із собою, обмінюючи його на любов мами та батька. Які на думку дитини любитимуть її якщо вона зробить те що вони від неї вимагають. І чинити по іншому, бувши дитиною, вона просто не могла. Та саме гірше є те що батьки які так завзято вимагали від дитини виконувати їхні постулати виховання навряд усвідомлювали наслідки такого виховання. І той катастрофічний вплив на долю, який вони здійснювали. 

Спостерігаючи за цими всіма помилками у вихованні дітей в моєму часі хочеться сказати, що виховання дитини яке не вчить дитину поважати себе, не варте нічого. 

Як тоді потрібно спілкуватися з дитиною? І що важливо для дитини у спілкуванні із батьками?

Якщо виділяти модель виховання по якій іде виховання дитини яке мені доводилось спостерігати. Є один момент який важливий для дитини, та не завжди усвідомлений дорослою людиною, яка є матір'ю цій дитині, чи батьком. І цей момент полягає у тому, з якою логікою іде спілкування із дитиною. У плані чи визнає ця логіка право дитини на власне сприйняття світу. Чи на оборот логіка з якої йде спілкування з дитиною, нав'язує дитині своє бачення світу, і паралельно знецінює ту позицію яку декларує дитина. Якщо батько чи мати вибирають не враховувати позицію дитини при розмові, а виключно нав'язувати свою позицію, і присилувати дитину до її прийняття. Тоді це призведе до того, що у дитини не буде сформовано вектору мислення від позиції Я самість. 

Важливо не пригнічувати у дитині цю позицію, а дати можливість їй бути. Не більше і не менше. Просто позиція Я самість і думки які від неї сформовані мають право на існування. Не більше і не менше. Не потрібно ідеалізувати сказане дитиною, чи піддавати усе критиці. Достатньо просто визнавати її позицію як таку що існує, і адекватно на неї реагувати. 

І вибудовувати рівні відносини тою мірою в якій це можливо зробити. Ваша дитина це завжди окреме від вас життя, із власним світоглядом і власним кутом погляду на цей світ. Мета її дитинства у тому щоб пізнати цей світ, пізнати себе, і встановити здорові відносини зі світом і самою собою. 

І аж ніяк не є її метою виправдати ваші сподівання на життя, чи ваші цілі які так і не реалізувалися. Звичайно ви можете легко повісити дитині ту картину світу яку хочете. А також діяти за логікою, от я то натерпілась від батьків, от зараз і мій час отримати свою долю влади над життям яке я принесла у цей світ. Або життя яке я створив. 

І вивалювати на це маленьке життя весь той мусор який накопичився упродовж вашого життя. Адже це так просто. І зразу нарцисичний прихід задоволення можна отримати. 

Та чи збережуться близькі відносини із вашою дитиною коли вона виросте. Чи вистачить вам сил весь час керувати нею і вказувати правильну на ваш погляд життєву позицію. Питання спірне. Адже дитина тільки набиратиметься сил, а ваші сили зменшуватимуться. А також відношення. Чи будуть потім між вами здорові адекватні відносини? Я розумію що мій читач це не той читач який діє бездумно і головою у прірву, раз ви це читаєте, то явно бажаєте бути для своєї дитини хорошою мамою, чи хорошим батьком. А для цього є тільки один шлях. Це розвивати із дитиною хороші рівноправні відносини. А також, як це банально не звучало, налагодити власне життя, якщо у ньому є така потрібність. Сприймайте свою дитину як окреме життя, з яким потрібно рахуватися. Це не ваша власність, ваша дитина належить сама собі, а ви даєте їй ту турботу яку можете дати. З відношенням достойним для людини. Дитина це не тварина у фермера в господарстві, де ніби фермер і годує, і піклується про своїх тварин. Та чи засуджуватимете ви тих тварин які втечуть від нього, чи вважатимете їх тими невдячними негідниками, яким дали усе, а вони не цінували цього. Звичайно ці тварини мали усе для того, щоб існувати, але для того, щоб жити їм потрібна була свобода, і можливість жити їм прийшла зі свободою. Фермер не дав їм головного, свободи, свободи бути собою. Свободи брати відповідальність за своє життя і підтверджувати своє існування, керуючись власним вибором, а не погоджуючись на нав'язані умови. 

Ці звірі мали право на це, по праву народження. Невже ваша дитина має менше прав. Свобода і визнання прав своєї дитини у рамках дозволеного і безпечного для її віку розвитку, от що потрібно новому життю для його повноти. 

А гарні відносини це буде тим клеєм, який забезпечить близькі відносини із дитиною і її прихильність на довгі роки. 

Все-таки повернути час не вийде і кожен з дорослих отримав те виховання яке отримав. І зберіг той рівень контакту із собою який зберіг. Та я не вірю що сам контакт втрачається повністю. Усе таки він просто притуплюється і виводиться із поля зору, а в деяких випадках ставиться на паузу. І щоб відновити ці  забуті, або притуплені відчуття свого я, пропоную скористатися шпаргалкою. А саме виконати певну вправу. Ціль якої нагадати собі свої цінності. Запитати себе про них. І щоб полегшити цей процес я викладу список із самих поширених які існують. З цього списку потрібно відзначити ті цінності які близькі вам. Позначити їх умовним знаком.