Система відносин

Маючи власну оболонку, нова людина все ще отримує допомогу із ресурсами, щоб зростати і зміцніти, від матері. Світ для неї ще не відкрився повною мірою, і лоно матері дає все потрібне для того, щоб підтримувати власне існування. 

В такій динаміці минали дні, і місяці. Нова людина стала зростати, зміцніла і вже відчула як їй починає бути тісно. Вона бажає вилізти звідси. І тіло матері дає їй свободу. Нова людина вперше бачить цей світ. Це крок неповернення, дороги назад немає. Лоно матері вже більше ніколи не прийме її назад під свій покров. Цей світ тепер її дім. 

Для неї прийшов новий час. Час формування власної логіки, час турботи про власне існування, час формування відносин із навколишніми предметами. 

Нова людина має усвідомити себе, і усвідомити світ в якому вона перебуває. Їй пристоїть побудувати взаємовідношення зі світом. Побудувати нові взаємовідношення із собою. А також виконати основні завдання які перед нею стоять, це завдання жити та завдання підтверджувати своє існування. Якщо в лоні матері, людина була частиною матері. То зараз покинувши це лоно, вона розпочинає шлях до індивідуальності, самостійності, автономності, щоб на фіналі цього шляху стати самостійною людиною, яка здатна підтримувати власне існування. 

І перше з чим вона стикнеться, це формування відносин між тим із чим вона вступатиме в контакт. Її мозок і тіло потребуватимуть від неї сформувати оцінку того з чим вона контактує, хто вона у цьому контакті? 

Від початку появи на світ, так і до самої старості людина встановлює систему відношень стосовно того із чим контактує. Як тільки якесь явище входить в зону сприйняття людини, людина мусить дати оцінку цьому явищу, сформувати свою позицію до цього явища, зіставити роль цього явища у її житті. Якщо сказати у загальному, людина має сформувати відношення до певного явища і дати цьому явищу, оцінку. Це робиться для того, щоб підтвердити існування явища як такого, а також бувши безпосередньо контактером із цим явищем, підтвердити реальність того що було сприйнято. 

По кожному питанню я і ви формуємо своє відношення, або ж користуємося уже сформованим скоріше відношенням. І це не забаганка, а потрібність нашого мозку, для того, щоб відстежувати ту реальність в якій людина знаходиться. Відношення може бути сформовано як на основі етичних суджень, або на основі логічних суджень, також бувають і сенсорні судження, і протилежні їм інтуїтивні судження. Усі ці судження здатні на те, щоб сформувати для людини відношення, а відповідно дати оцінку тому явищу з яким законтактувала людина.

Усвідомлення того що систему відношень людина будує стосовно кожного нового питання до мене прийшла недавно. Це відбулося під час розмови із дружиною де ми обговорювали якесь побутове питання,   і у цій розмові вона виклала свою позицію, я виклав свою позицію. Далі ми створили третю позицію яка включала її інтереси і мої інтереси. І вже на цій третій позиції ми дійшли спільної згоди, наша розмова закінчилась, і я задумався. 

Я задумався над тим що бувши без сімейного союзу мав певну систему відношень до світу і речей з якими стикався у ньому. Я формував цю систему відповідно своїх суджень, а також суджень близьких мені людей того часу. Така ж сама ситуація, подумав я, і у моєї дружини, вона також формувала свої переконання не знаючи мене. І от живучи разом у сімейному союзі, ми переглядаємо сформовані нами погляди на світ і все що в ньому відбувається. І у питаннях де нам доводиться щось робити спільно, система відношень набирає зовсім нового значення. Вона потребує розподілення ролей, встановлення прийнятних для обох сторін систем відношень. А із системи відношень випливають і зобов'язання які за ними стоять. Зобов'язання виконати дії, зобов'язання надати фінанси, а також інші умови які будуть обговорені у розмові, і на що буде дана згода.

Цей приклад нашої взаємодії показав мені механізм, який супроводжував мене постійно. Це механізм побудови системи відношень стосовно усіх питань, предметів і дій. 

І це постійно спостерігається мною в реальності, коли люди зустрічаються і спілкуються. У цей момент вони діляться один з одним своїми нормами відношень, до того питання яке обговорюють, і в результаті цього обговорення формується щось третє, яке може мати зміни, а може і не мати їх. 

Так дійсно буває важко домовитися з людиною на прийнятних умовах для обох сторін. Що вже говорити про групу людей, де в кожного із цих людей свій погляд на світ і своє бачення. Але ми маємо приклад певної колективної згоди, або терпимості загальній системі відношень. Де люди оперують на неї як певний абсолют того за якими правилами вони взаємодіятимуть. І це система законів країни в якій живе людина. Так це ніщо інше як система відношень, яка існує для того, щоб люди не позабивали один одного, а діяли стосовно порядку, і якщо цей порядок порушуватиметься, отримували кару, яка передбачена цим порядком. Бо якщо не каратиме закон це будуть робити самі люди, щоб відновити справедливість. Око за око, зуб за зуб. Система помсти та відплати за злочин. Усе це перетворило б життя людей на суцільні конфлікти. І щоб цього не було, і була встановлена система відношень між людьми в одній країні. А також і покарання. 

Але як завжди є один нюанс. І цей нюанс полягає в тому, а хто пише закони для цієї системи відношень. Адже закон і покарання за нього це є домовленість в окремому питанні між людьми. І чи готові люди слідувати цій домовленості. А також саме головне, чи є ті хто формує ці закони, людьми достойними і не нарцисичними. 

Бо той момент коли закони пишуть нарцисичні люди. Сам цей закон стає уже не полегшенням, а обтяженням у взаємовідносинах між людьми. Він є не для того, щоб люди могли жити і взаємодіяти між собою на рівних правах. А ці закони є такими що намагаються зобов'язати людину виконати те, що потрібно нарцису, або державі, як це говорить сам нарцис. І забуваючи при цьому що держава це і є люди, а також їхні інтереси і можливість жити своє життя.