Броня з мільйонів: Чому успіх не лікує розбите серце

Коли людина стикається з точним психологічним розбором своїх внутрішніх дефіцитів, її першою природною реакцією стає вибудова надпотужного захисного валу. Леонід Соляр у цьому плані демонструє класичну, підручникову поведінку грандіозно-вразливого нарциса. Отримавши замість звичних овацій безжальне етичне дзеркало, його психіка миттєво ввімкнула систему психологічної оборони, щоб урятувати крихке Его від повного руйнування. І головний інструмент цієї оборони — знецінення чужої думки через виставляння вперед своїх матеріальних досягнень.

Чисто з погляду психоаналізу, внутрішній монолог Соляра в цей момент виглядає максимально передбачувано: «Мені абсолютно байдуже, що ти там про мене пишеш і які діагнози ставиш! Подивись на мене: я побудував величезну імперію, у мене мільйонні прибутки, сотні підлеглих, які заглядають мені в рот і ловлять кожне моє слово. Я всього добився сам, я на вершині цього міста! А що представляєш із себе ти? Чого досягла ти, щоб судити мене й виставляти мені оцінки?»

І, якщо бути абсолютно об'єктивними, у якійсь мірі Соляр правий. Його соціальний і фінансовий тріумф — це абсолютна правда, яку ніхто не заперечує. Він дійсно проявив залізну волю, характер і заслужив свій статус транспортного магната. Але психологічна пастка полягає в іншому. Якби цей успіх і мільйони дійсно робили його на сто відсотків щасливою, гармонійною та впевненою в собі особистістю, у нього б ніколи не виникло потреби займатися сталкінгом.

  Коли чоловік стикається з глибоким, точним аналізом свого внутрішнього світу від жінки, до якої він небайдужий, його психіка опиняється в ситуації колосальної напруги. Леонід Соляр у цей момент вмикає потужні захисні блоки, намагаючись запевнити самого себе та весь світ, що її слова не мають для нього жодного значення. Він щиро намагається сховатися за своєю фінансовою величчю, бізнес-імперією та сотнями підлеглих, вибудовуючи внутрішню стіну цинізму. Але з погляду глибинної психології, ця демонстративна байдужість — не що інше, як класичний самообман, під яким ховається величезна туга за справжнім визнанням.

У психоаналізі та еволюційній психології добре відомий фундаментальний закон: якщо чоловікові подобається жінка, якщо він має до неї справжні глибокі почуття, у нього на несвідомому рівні вмикається потужний демонстративний інстинкт. Будь-який амбітний сильний чоловік генетично запрограмований на те, щоб вразити кохану жінку, завоювати її повагу і постати в її очах героєм. Це головне паливо його чоловічого его. 

Коли Леонід Соляр досягав успіху, будував маршрути Дніпра й заробляв свої mільйони, у його підсвідомості всі ці роки жила одна й та сама недосяжна муза. Він будував свій залізний палац для того, щоб вона колись подивилася на нього і визнала його силу.