Гостинг. Частина третя

    Нагородивши її цим жорстоким, брудним ярликом, його підсвідомість зробила тонкий і точний розрахунок. Чому він використав саме це хворобливе, максимально нищівне слово «шлюха», а не обрав якісь м’якші чи завуальовані епітети на кшталт «продажна» або «легковажна»? Для стороннього ока це виглядає як банальна вулична образа, але в мові несвідомого кожне слово має вагу золота. Психоаналітичний розбір цього моменту відкриває приголомшливу інтимну правду: це слово народилося не від злісної агресії. Воно вирвалося з найглибшого несвідомого відчаю людини, яка раптово усвідомила свою тотальну поразку перед часом.

У психоаналізі цей феномен описується як ретроактивна раціоналізація з елементами проєкції. Що насправді побачив цей чоловік, коли через двадцять чотири роки зазирнув на її сторінку у соцмережах? Він побачив, що її життя не зупинилося. Вона не залишилася сидіти на руїнах їхнього минулого, вона не плаче за ним крізь роки. Вона пішла далі, вийшла заміж,  побудувала родину поруч з іншим чоловіком. Для нарцисичного еґо, яке чверть століття підживлювало себе ілюзією власної незамінності, це був нищівний удар. У його травмованій  психічній реальності той факт, що вона посміхається іншому і належить іншому, прирівнявся до символічної зради. Його підсвідомість вибухнула від болю: «Як вона посміла забути мене? Як вона могла віддати моє місце комусь іншому?!».

І саме в цей момент увімкнувся рятівний несвідомий патерн самозахисту. Щоб не збожеволіти від цього відчаю, від нестерпного усвідомлення, що він власноруч колись викинув у смітник свій головний скарб, його мозок миттєво перекрутив реальність. Образа «шлюха» стала тим єдиним залізобетонним алібі, яке повернуло йому відчуття контролю. Логіка його несвідомого вибудувала геніальну захисну траєкторію: «Подивіться на неї, вона з іншим! Це означає, що вона з самого початку була здатною на зраду. Вона погана, вона брудна. Мої підсвідомі дитячі страхи, якими мене колись нагородило життя, були абсолютно правильними! Я тоді, двадцятиріччя тому, не просто злякався і втік як боягуз — ні! Я виявився геніальним стратегом. Я її прорахував, я її вичислив! Я відчув її гнилу суть ще тоді й тому пішов першим, закривши цей маршрут до того, як вона встигла встромити мені ніж у спину!».

Для пересічного читача це пояснює, чому чоловіки в конфліктах так часто хапаються за найбрудніші слова. Це маркер безсилля. Коли чоловік називає жінку, яка пішла далі, подібним словом, він насправді каже: «Мені так боляче бачити твою свободу від мене, що я мушу змішати тебе з брудом у своїй голові, аби просто вижити». Психологи ж чітко розпізнають тут спробу уникнення нарцисичної кастрації. Якби він визнав її святою, чистою і вірною жінкою, яка просто хотіла його кохати, йому довелося б визнати себе психічним інвалідом, який через власні комплекси зруйнував усе життя. А так — баланс відновлено. У своїй викривленій ілюзії він знову залишився переможцем, який випередив «зрадницю», зберігши свою велич ціною тотальної емоційної самотності у кабіні своєї пасажирської імперії.