Глава 3. Втікач /Дурепа Наталья

Лише коли закінчили і взялися за каву вони могли почати розмову, Антон, вже змирився що зранку його не чикає секс, та все ж надія помирає останньою.

-- Я хотіла тебе про ту компанію спитати,..

-- Відразу кажу, цим займається мій напарник, - відрізав чоловік,

-- Ти про Назара? – згадала Луіза,

-- Так, Назар, вчора заступив і замінив мене, - Ліза, важко видихнула, це був її колишній, не хотілося з ним навіть говорити не те щоб просити,

-- Щось не так? – спитав Антон, сівши поряд і обійнявши її за плече,

-- Скажу чесно, це мій колишній, він той ще лаві – лаз.. Трапилось це коли я в медичний ходила, він не міг вибрати спеціалізацію, вирішив походити на медичний, - не було сенсу не говорити чоловіку правду, ну справді, який сенс? Зараз не скаже, хтось скаже, або вона не в ту мить скаже, і що тоді?

-- Тобто ти зустрічалась з хлопцем не знаючи що він говнюк?

-- Я навіть не знаю як це сказати.. Скоріше я догадувалася але знаєш, як і всі юні діви, вірила що він не такий, що з ним буде всерйоз, а не.. Дві неділі зустрічалися, він навіть всіх дівчат від себе гнав, але перед тим як переспати з ним, я почула в коридорі розмову  з дівчиною, та говорила: навіщо ти з нею зустрічаєшся? Вона ж стерва, а він їй і каже: я зустрічаюся з нею для виду, «солідності» і щоб спати з нею, ще кілька ще кілька днів по буде і кину. Я відразу вийшла з укриття і підійшовши до нього мовчки ударила, після чого пішла, у мене не було слів щоб описати те що я відчувала..Змінила курси і розпис навчань, а він через тиждень кинув навчання, а я зрозуміла що хочу навчатися психіатрією..

Вона лягла на плече чоловіку, який погладжував її по тілу.

-- Тобто після цього ти зрозуміла що хочеш лікувати психів?

-- Так,щось типу того, - Ліза, видохнула і вткнулася носом в груди,

-- Хочеш щоб я висказав все йому? – запропонував Антон,

-- Нема сенсу, він або забув, або буде сміятися, обзивати і насміхатися,

-- Гаразд не буду, тоді я постараюся забрати ту справу собі, але я не міг валитися з ніг тоді коли.. Ну ти розумієш,

-- Так, я розумію і не виню тебе, - вона сама була такою, могла валитися з ніг як вчора,

-- Може підемо в кімнату? – прошепотів чоловік Лізі, в волоси,

-- Ні, мені потрібно піти  в лікарню, провірити чи не втекли психи, - вона відірвалася і почала збиратися,

-- Ліз! – позвав Антон, дівчину коли вона вже взувалася,

-- Що? – крикнула дівчина і підняла голову підійшовши до кухні в одному кросівку а інший тримала в руках,

-- Вибач що так питаю, але .. Хто я для тебе? – дівчина ледь не упала від несподіванки,

-- Перш за все друг, а я для тебе лише дівчина з якою можна кувиркатися в ліжку? - Ліза, підняла брову, і додала, -- Як будеш виходити з квартири, не забудь закрити двері, гаразд?

-- Ти.. – вона вже не слухала, хлопнула дверима і пішла до ліфта, дівчина живе на 8-му поверсі, коли спустилася помітила свій мотоцикл який залишала біля лікарні, там була охорона в день і в ночі, тому вона була спокійна коли залишала його там, схоже Антон, перегнав мотоцикл.

Цей мотоцикл їй подарувала Ілона, на Лізене, 25-ти річчя, щоб Луіза, добиралася сама а не на громадському транспорті і таксі.

Луіза, їй безмежно вдячна, інколи вони навіть в двох каталися, Ілона, приходила навіть до неї в лікарню.

Ілона, теж була медиком в минулому, але вона закінчила з медициною, їй більше сподобалося вести блог.

Ліза, з татом практично не спілкується, правду кажуть, що – рідна людина не завжди повинна бути рідною по крові, зараз для дівчини ближче всіх це Ілона.

Коли Луіза, приїхала, поставила мотоцикл на своє звичайне місце і пішла в приміщення.

Тільки вона піднялася на другий поверх, по сходам, вона помітила що чоловік середніх років намагається непомітно пройти до сходів.

-- Я  не зрозуміла, Ілля Фелипович, ви куди зібралися? – по цікавилася дівчина, тільки він зібрався побігти як вона швидко заломила його за руки, -- Що, давно в канцері не сиділи? – засміялась вона і покликала санітарів, ті швидко прибігли що правда заспані, вони перехватили хворого і повели в замикаючу спеціальним ключем кімнату, коли Ліза, проконтролювала що двоє прив’язали цепами чоловіка і вколовши заспокійливе, вишли замкнувши двері, почала їх вичитувати. – Ви зовсім здуріли? Олухи!  Забули де ви працюєте? Це вам не звичайна лікарня вашу мать!!

-- Але ми теж хочимо спати, чому Семену можна а нам ні? – ображено пробормотів один з санітарів,

-- Що? Семен Вікторович спить? На робочому місті? Де тоді Наталя?

-- Я тут, що трапилося? – з сестринської вилетіла Наталя, Луіза, прийшла в сказ,

-- Твою девізію, вас звільнити мало!! – кричала дівчина,

-- Ліз, що трапилося? – з іншого крила прилетів Аркадій, він виглядав більш бадьоро якщо рівняти з ним людей перед Лізою, прогнавши всіх по своїм містам вона трішки заспокоїлася і розповіла йому, -- Я думав тут.. Ти.. Я розумію, все заспокойся, давай я тобі каву принесу, стій тут, - він пішов вниз по сходам,

--Луізо Михайлівно, там Кирилу Антоновичу, стало погано, - рибігла Наталя,

--  Дурепа, що з ним? – вони побігли вдвох,

-- У нього епілепсія,.. У нього задишка і…- вона не договорила бо сама почала задихатися від швидкої ходьби,

-- Ти хоч перевернула його на бік? – спитала Ліза, прискорюючись

-- Так, але..

         Епілепсія

Епілепсія – це хронічний розлад мозкової діяльності, для якого характерні напади, що повторюються. Ці напади проявляються у вигляді короткочасних мимовільних судом у будь-якій частині тіла або ж по всьому тілу. Іноді людина може зомліти чи втратити контроль за функціями кишечнику або сечового міхура Голова закинута, щелепи стиснуті, шкіра бліда, за мить з'являються судоми, дихання хрипле, а потім м'язи розслабляються — так може виглядати епілептичний напад. Він також може проявлятися тимчасовою втратою орієнтації, незначними провалами в пам'яті, порушенням рухових функцій, органів чуття, втратою свідомості. Коли у людини стався напад, негайно потрібно покласти щось у її рот. Тверді предмети можуть травмувати, пошкодити зуби та ясна, а інколи навіть існує ризик зламати щелепу. Правильна перша допомога — це дві прості дії: достатньо перевернути людину на бік та покласти щось м'яке під голову, щоб уникнути травми.