13. Жанна

"Вогонь розпікається вітром, а пристрасть - близькістю".

~•~ Сократ

 Вона не могла перевести дух, її з Тимуром розділяли лише двері ванної кімнати. Коли він стояв так близько біля неї, їй хотілося поцілувати його, її тілом розтікалося полум'я бажання. Вона хотіла його, хотіла відчувати його поцілунки, хотіла торкатися його прекрасного тіла, хотіла відчувати його... Схоже давні почуття повернулися. Але, вони не могли... То була лише дурна дитяча закоханість, а вона давно вже виросла! Лихо. Якщо вона піддасться спокусі то виглядатиме безглуздо, адже саме вона поставила табу на інтимну близькість і чітко прописала це у їхньому договорі. Вона й так зганьбилася перед ним в таксі і це було жахливо. Боже, як соромно! Що він подумає про неї, куди поділася та сувора бізнес-леді із сталевим характером? Випарувалася разом із алкоголем... Здається вона вже протрезвіла, то чому ж щоки ще досі горіли? Їй терміново потрібно прийняти душ. Халату ніде не було, лише рушник... Ой лишенько! Хоч би Тимур уже спав...

 Тимур швидко ополоснувся під холодним душем і вже сидів у вітальні з замотаним на бедрах рушником. Через панорамне вікно пробивалося світло нічної вулиці, на небі сяяли зорі. Так романтично. Та до біса ту романтику, всі його думки займала Жанна. Кран різко затих, отже вона закінчила приймати душ, його серце шалено калатало. Він завмер в очікуванні, що вона от-от вийде і уважно прислухався до звуку дверей, які от-от мали відкритися...

 Вона вийшла закутана у білий пухнастий рушник. Краплі води повільно стікали з її рудого волосся і безшумно падали на ключицю, виблискуючи від світла ліхтарів, що пробивалися крізь вікно. Він завмер і проковтнув невидимий комок, що застряг у горлі. В роті пересохло... а плоть затверділа. треба взяти себе в руки. Потрібна концентрація. Він різко випалив наче чужим голосом:

 - Тобі вже краще?

 - Тимур, чорт забирай! - викрикнула вона. - Чому ти сидиш у темряві? Ти мене злякав! - від його атласного голосу серце втікло у п'ятки. Все тіло напружилося.

 - Насолоджуюся нічним видом Парижу. - іронічно промовив Тимур. То тобі краще?

 - Так! Дякую, що забрав мене. І вибач, за таксі. Мені так соромно. - вона зморщила носик і опустила очі. А її щоки вкрилися румянцем, добре, що у темряві цього не було видно.

 - То може розкажеш, що сталося? Ти ж поїхала на зустріч з матір'ю. - він підвів одну брову догори.

 - Ми посварилися! - видихнула Жанна.

 - Знову?

 - Так, знову! Ми не можемо нормально спілкуватися. Саме тому я не хотіла йти на цю зустріч!

 - Але ж це твоя мама...

 - Вона ніколи нею не була. Мене виховувала Агата.

 - Хто така Агата? - Тимур одразу переключився на іншу тему, адже розумів, що Жанна не дуже любить говорити про це. Коли прийде час, сама про все розкаже, якщо захоче.

 - Моя гувернантка, а в дитинстві - вона була моєю нянею.

 - Схоже Агата дуже важлива для тебе людина. Шкода, що у вас з матір'ю такі складні стосунки. Може хочеш поговорити зі мною про це?

 - Як і в тебе з батьком... - вона перевела подих.

 - Думаю, це абсолютно різні речі! Можеш мені розповісти. - він кивнув головою на софу, на якій сидів запрошуючи її приєднатися. - Можемо випити вина і поговорити. От побачиш, тобі одразу стане краще!

 Жанна тільки зараз помітила пляшку відкоркованого вина і наповнений до половини келих поряд з нею на журнальному столику. Інший келих був порожнім. Вона не дуже хотіла комусь відкривати душу, а тим більше Тимуру, який в минулому так не гарно із нею вчинив. Але, зараз їй було просто необхідно із кимось поговорити.

 - Гаразд. Давай поговоримо. - вона м'яко опустилася на софу поряд з ним. 

 - Отож. Я тебе уважно слухаю. - він простягнув їй келих з вином, яке щойно налив.

 Вони були дуже близько одне до одного. І в цій інтимній обстановці їх розділяли лише напівмокрі рушники. Чорт, чорт, чорт... Це було надто близько! Вона відчувала його збите дихання, але не подавала вигляду. Щоки Жанни вкрилися легким рум'янцем. Але, не від сорому, а скоріше від бажання. Її мов магнітом тягнуло до цього чоловіка. Вона хотіла доторкнутися до його рельєфного торсу, покласти голову йому на груди. Не можна! Вона проковтнула комок, що застряг десь у грудях і відпила ковток вина, щоб промочити пересохше горло.

 - Все почалося дуже давно... - вона почала свою розповідь. - Одразу після мого народження в моєї матері була післяродова дипресія і тато найняв мені няню. Агата тоді ще була молодою вдовою, яка втратила чоловіка в страшному ДТП. Так як в неї не було власних дітей, то вона дуже сильно прикіпіла до мене. Моя ж мати загрузла в собі. Лікарі їй рекомендували знайти якесь заняття, щоб вийти з того стану і вона обрала садівництво. Здавалося, що їй ставало краще, у неї зявилася пристасть до життя і квітів. Тато побудував для неї цілу оранжерею. Він дуже сильно її любив. Але, чим далі вона загрузала у клумбах, тим більше віддалялася від мене. Чесно кажучи, ми і ніколи не були близькі з нею. Мене ростила Агата. Тато був постійно зайнятий на роботі. Робив усе можливе, щоб ми з матір'ю ні чого не потребували і мали все необхідне. Він дуже багато працював і далі працює, хоч скоро йому 50.

 - І що було далі? Ви так і не знайшли спільної мови? - Тимур уважно слухав. Йому справді було цікаво дізнатися більше про Жанну. Він допив своє вино.

 - ...Коли мені було 6 років, я випадково зіпсувала клумбу з квітами і мама розсердилася і закрила мене в моїй кімнаті на 3 дні. І скільки б я не вибачалася і не плакала, вона не приходила. Потім була перша серйозна сварка батьків, бо тато з Агатою були на моєму боці. Казали, що я всього лише дитина і не треба суворо мене карати, та мамі було байдуже. З того часу ми майже не спілкувалися з нею, просто жили під одним дахом, як сусіди. Батьки все частіше сварилися... А потім мама в інтернеті познайомилася з Габрієлем, в якійсь міжнародній групі для любителів садівництва і пішла від нас. Переїхала в Париж до нього і народила йому дитину. Я не дуже сумувала за нею, бо вже давно виросла і у мене є Агата. А от тато 5 р. не міг прийти до тями, а тепер хоче одружитися з моєю колишньою одногрупницею. - вона зробила паузу очікуючи на реакцію Тимура і залпом випила келих до дна.