10. Мулен Руж

"У Парижі всі хочуть бути акторами. Участь глядача нікого не влаштовує".

                                                    ~•~ Жан Кокто

Знову черговий ранок у Парижі. Нарешті сонячний. Три попередні дні лив дощ і це вганяло Тимура в депресію. Сьогодні нарешті не потрібно нікуди йти зранку і весь день теж вільний.

За три дні різних ділових зустрічей, Тимуру вже набридла його нова робота. Сьогодні ввечері вони з Жанною мали зустрітися із Шарлем на ревю "Феєрія" в кабаре "Moulin Rouge". Так, той самий "Мулен Руж", який був візитною карткою Парижу, про який було написано декілька книг і знято кілька фільмів і звичайно ж всесвітньо-відомий мюзикл "Мулен Руж" за участю Ніколь Кідман, який отримав багато нагород в свій час у 2001 р. Ну а поки, у нього був вільний весь день, можна було прогулятися Парижем і піднятися на Ейфелеву Вежу.

Може запросити Жанну приєднатися. А то вона вже третій день говорить з ним крізь зуби, через ту дурнувату сварку.

Тимур підійшов до дверей спальні Жанни, звідки розносилася гучна розмова. Схоже Жанна розмовляла по телефону:

- Мамо, я не можу сьогодні ввечорі з тобою зустрітися. У мене призначена дуже важлива ділова зустріч! - голос Жанни, був страшенно роздратований, схоже знову назрівала сварка.

- Але, доню, ми так давно з тобою не бачилися. Жан-П'єр вже встиг за тобою скучити. Тобі так подобається засмучувати брата? Лоран теж не проти з нами повечеряти. - наполягала мати.

- Мамо, я ж кажу, я не можу! У мене справи. А з Лораном ми можемо побачитися у ресторані. - Жанна не дуже любила зустрічі зі своєю матір'ю і її чоловіком. А от брат - це зовсім інша справа. Вона просто обожнювала свого маленького братика.

- Все, як завжди! У тебе вічно немає часу на матір і брата! Ти постійно зайнята! Я стільки сил вклала в твоє виховання! А ти просто не вдячна! Навіть час на зустріч з матір'ю не знайдеш! - її мати була ще тією провокаторкою. Жанна звикла постійно вислуховувати скарги і скандали батьків, поки мати жила з ними.

- А ти виховувала мене? Мене виховувала Агата, поки ти трусилася над своїми квіточками! Ти вічно скаржилася і скандалила! От тато і втомився вислуховувати твоє скиглення! Це тато робив все, щоб ми нічого не потребували, пропадав днями і ночами на роботі! А ти хоч раз сказала йому "дякую" за важку працю? Ні, мамо, тобі вічно було байдуже! - Жанна зірвалася на крик, скандал набирав обертів.

- Як ти смієш так розмовляти з матір'ю? Я подарувала тобі життя! А ти не вдячна, безсердечна та розбещена! Це твій батько у всьому винен! Він здував з тебе пилиночки, дозволяв тобі творити, що хочеш! От ти і виросла такою! - це вже більше було схоже на жіночу ревність. Можливо її мати ревнувала свого колишнього чоловіка до доньки, в якій він душі не чаяв.

- Не смій, чуєш?! Не смій ображати тата! Це тобі було на всіх начхати! Це ти була вічно мною не задоволена, бо я не та і роблю не те! Ти хоч раз думала, як я почуваюся? Що я відчуваю? Тебе цікавили тільки твої квіточки, а не я - бур'ян в твоєму саду! - Жанна виглядала розгубленою і пригніченною, здавалося от-от вона розплачеться. Де поділася та зверхня і самовпевнена жінка, якою вона прокидалася на роботі?

- Я так розумію, ми з тобою знову не зустрінемося? Як хочеш... Передавай вітання своєму татусю! - вона випалила це з гаряча і кинула слухавку. Схоже, ця жінка справді була безсердечною.

Жанна не встигла навіть нічого сказати. Її свідомість наче загубилась десь у тумані від почутого, і вона важко опустилася на ліжко. А з її очей покотились сльози градом, які обпікали сіллю її щоки. Зараз вона виглядала, як маленьке беззахисне кошеня, а не та самовдоволена і владна левиця. Тимур не хотів підслуховувати, але двері були привідкриті, а Жанна надто голосно кричала. Чорт, що робити?

Тимур набрався сміливості і постукав в привідкриті двері. Сподіваючись, що вона його не вб'є:

- Можна? - тихо запитав він, відкриваючи навстіж двері. Жанна сиділа на ліжку спиною до них, а її плечі здригались від сліз.

- Забирайся! - вона підняла праву руку і вказавши на вихід, сердито крикнула.

- Жанна... Послухай... Я не хотів підслуховувати! - він повільно крокуючи, направився до неї.

- Геть! - вона сціпила зуби і витерла сльози збираючись встати.

- Але... Я справді не хотів! - Тимур зупинився і подумав, а може справді краще забратися звідти. Але, вона була такою беззахисною. Йому так було її шкода.

- Я... сказала... забирайся! - вона різко встала з ліжка і через два кроки вже була поряд з ним. Тикаючи своїм манікюром йому в груди: - Ти що глухий?

- Жанно, послухай... - Тимур глянув в її заплакані очі. Її волосся було розтріпане, під очима розпливлася туш, а щоки були червоними від сліз. А зелені очі горіли бісиками, коли вона сердилася. Йому захотілося її обійняти. Геть... геть з голови! Що за дивні думки? Він трусанув головою, щоб відігнати їх.

- Як ти мене бісиш! Чому ти завжди опиняєшся не в тому місці і не в той час? - Жанна наступала, підкрадаючись як дика кішка на полюванні.

- Годі! - він схопив її руку, яка жорстко тикала йому в груди своїм гострим манікюром.

- Відпусти! - вона смикала свою руку, намагаючись вирвати її з сталевої хватки Тимура. Він притягнув її ближче до себе. Так, що їхні губи опинилися дуже близько одне від одного.

- А якщо я не хочу! - заявив він провокаційно. - Ти постійно з усіма скандалиш! Тебе мабуть пів готелю вже чуло! - ледь ворушачи губами прошипів він. Його скули закам'яніли, очі потемніли, а тілом пронеслось шалене бажання. Чорт! Якже він її зараз хотів. Жанна виглядала, до біса сексуально, в своїй білій футболці і чорній шкіряній міні-спідниці, а трохи скошений шкіряний чорний берет на голові, здавалося от-от спаде. А її парфуми в перемішку з запахом тіла зводили з розуму. І куди це вона в такому вигляді зібралася? Її палкий подих обпалив його ніздрі і він не витримав... Швидко розвернув її і паритис до стіни, затискаючи в обіймах. Він припав до її губ, наче спраглий до води. Їх губи сплелися в жадібному поцілунку, вона опиралася, пробувала його відштовхнути. Він спробував прийти до тями і різко зупинившись, відсторонився від неї... адже він сам провів межу.