7. Тимур

"Людина, яка з самого початку поводиться гідно, позбавлена докорів сумління".

~•~ Абу-іль-Фарадж

Вона взагалі збожеволіла, ще б мені завтра вдень повідомила, що ми летимо в Париж. Добре, що хоч сьогодні сказала про це, але у мене немає вибору, адже в мене із нею особливий контракт. Мама на вихідних переїжджає до санаторію, за прогнозами лікарів, вона вже через 6 міс, максимум рік - буде ходити без костилів. Цікаво, як там мій батечко? Покидьок ще той, якби я його зустрів,  то точно б йому накостиляв! Сволота!

Зараз час вже лягати спати, адже завтра потрібно вставати дуже рано. Я так втомився від усього цього... Коли це все нарешті скінчиться?

Він проспав і прокинувся в 7:00 ранку, хоча завів будильник на 6:00. Що за фігня? Не щастить так не щастить! Через 30 хв, приїде Жанна і якщо я не буду готовий, то вона мене точно вб'є! Треба поквапитися і швидко прийняти душ! Він швидко підійнявся із ліжка, заглянув в кімнату до мами, вона ще спала і поставивши чайник, побіг у душ.

Він любив зранку приймати холодний душ, це приводило до тями і пробуджувало від сну. Раніше, коли у нього було все прекрасно і він подавав надії великого спортсмена, він завжди виходив на пробіжку щоранку. Зараз йому було зовсім не до цього. Його життя змінилося на всі 180°С. Але, він дуже сумував за тими часами.

Після душу, він залив собі кави, так і не встигнувши її випити, бо подзвонила Жанна і заявила, що у нього максимум 5 хв, щоб спуститися, бо вона вже чекає під його під'їздом. От, дідько, знову вона за своє! Робить, що хоче, вперте дівчисько. Якби не мої фінансові проблеми, то вона б вже давно зрозуміла, що він не з простого тіста зліплений... Раптом задзвонив телефон:

- Доброго ранку! Тимуре, то тебе чекати сьогодні ввечері? Уточнюю, про всяк випадок!

- Ні, Борисовичу, я не можу! У мене відрядження до Парижу? - Тимур забув попередити власника ресторану, де він мав сьогодні грати, що не прийде. От, дідько!

- Щоо? Не забивай мені баки! Який Париж? Яке відрядження? Насмішив! - чоловік на тому боці слухавки зареготав.

- Я цілком серйозно! - швидко відповів Тимур.

- Якого біса? Знову хочеш мене кинути? Я вже повідомив всім гостям, що ти гратимеш! Хочеш мене виставити в поганому світлі?! - чоловік зарипів розлюченим голосом.

- Ні, ні, в жодному разі! Просто плани змінилися вчора ввечері. - винуватим голосом промовив Тимур.

- Трясця! То якого біса, ти весь тиждень вмовляв мене, щоб зіграти в моєму ресторані? Якщо в тебе так все охрінітільно, є робота, їдеш в відрядження аж в Париж! Ти що не нормальний?

- Сергію Борисовичу, пробачте! Я не хотів вас підставляти!

- Забий! Але, знаєш, забудь тепер про будь-які виступи! Ти більше не зможеш зіграти в жодному з столичних ресторанів! Повір, я це влаштую! - чоловік розлючено промовив це і кинув слухавку.

- Але... Але... Чорт, все через те ненормальне дівчисько, яке псує мені всі плани! Ну нічого, Жанна Романівна, ти за все заплатиш!

***

- О, Господи, в яких нетрях він живе! - перше, що спало на думку Жанні, коли вона побачила його обшарпаний під'їзд. Воно й не дивно, що він погодився на її "жахливий контракт", враховуючи те, де він жив колись і де живе тепер, то це земля і небо в порівнянні. Ну що ж, нехай тішиться моїй щедрості - квартири, які я вибрала для нього, просто розкіш. Вона набрала Тимура і заявила, що у нього 5 хв.

Тимур спустився і попрямував до її авто, вона як завжди сиділа на задньому сидінні, а за кермом був її водій. 

- Доброго ранку, Жанна Романівна!

- Годі балачок, сідай!

- Ви що сьогодні не в настрої? - з докором запитав Тимур. Це він мав повне право сьогодні злитися, адже втратив усі варіанти додаткового заробітку в один момент. І хто в цьому винен? Звичайно ця рудоволоса бестія, яка заявила, що окрім її планів у нього не може бути ніяких інших.

- Просто, мені тебе шкода. Живеш в таких нетрях, щей район мабуть не дуже безпечний. - іронічно заявила вона.

- Що? Нетрях? Взагалі то, це нормальний район і моя квартира не така вже й погана! - він розсердився від такої заяви Жанни.

- Серйозно? Та тут помреш і ніхто навіть не помітить твоєї відсутності... - її щоки налилися легким румянцем, а очі загорілись бісиками.

- Це зовсім не так! - заперечив він. Хоча вона була права, його сусід лежав на лавці 2 дні, поки всі зрозуміли, що він труп, а не п'яний.

- Сумніваюся! До речі, ти спакував валізу? - вона кинула на нього суворий погляд директора.

- Ще ні! - він іронічно, наче дразнивши її, усміхнувся і на його правій щоці виступила ямочка, яка колись так їй подобалася.

- Щоо? Хіба у тебе було мало часу? - це починало її дратувати.

- Не хвилюйтеся, я все встигну! - він їй підморгнув.

- Ти що жартуєш? - вона кипіла від злості:

- Ми маємо об'їздити три райони, а це майже половина міста, щоб подивитися квартири, які я для тебе обрала. Думаєш, ти встигнеш? - її щоки покрилися ще більшим румянцем і виступили легкі веснянки, які не міг сховати навіть макіяж. Це виглядало мило.

- Жанна... Тобто, Жанна Романівна, я ж сказав, що все встигну! - самовпевнено заявив Тимур.

- Ну-ну... Я побачу! І не дай Боже, ти не встигнеш на літак, я тебе вб'ю і ти компенсуєш вартість квитка в десятикратному розмірі! - вона опалила його своїм сердитим поглядом. Її зелені очі стали темнішими.

- Цікаво, як я зможу компенсувати вартість квитка в десятикратному розмірі, якщо ви мене вб'єте?! - схоже, йому подобалося її дразнити. Коли вона злилася, це виглядало так пристрасно. Схоже, його новим хобі буде звичка її дражнити.

- Тимур, не виводь мене! - вона випалила.

- А то що? - його обличчя наблизилося до неї, здавалося він от-от її поцілує. Їхню суперечку перервав Георгій:

- Жанна Романівна, ми на місці! - голос водія вивів її із ступору.

- Забудь! - вона відсахнулася від Тимура і відкрила двері, щоб вийти. В салоні було неймовірно жарко, хоч працював кондиціонер.