4. Сірий кардинал

"Запам’ятайте, ніхто не може змусити вас почувати себе неповноцінним, без вашої на те згоди".

~•~ Елеонор Рузвельт

Отже, не хоче грати за моїми правилами? Думаю, до завтра він змінить свою думку. Я навіть впевнена у цьому. Сьогодні він просто був шокований пропозицією, тому розізлився. І як він взагалі посмів виставляти мені претензії? Сам он, нічим не кращий за мене. Хіба він думав головою, коли тоді мене принизив? Безсовісний! Цікаво, як би він себе почував, якщо був би тоді на моєму місці? Сумніваюся, щоб йому це сподобалося б!  Та про це я подумаю завтра, зараз у мене відео-конференція з Шарлем. Сьогодні ми маємо обговорити деталі виходу на європейський ринок наших парфумів.

Жанна сьогодні виглядала просто чудово, варто визнати ця жінка уміла одягатися зі смаком. Сьогодні на ній була біла шовкова блузка і чорна спідниця-олівець, яка гарно підкреслювала її принади, високий хвіст і чорні туфлі на високих підборах. Вона зручно вмостилася в кабінеті за своїм комп'ютером і набрала Шарля:

- Бонджур, мадемуазель Жанна. - імпозантний француз років 40, привітався.

- Бонджур, місьє Шарль. Як ваші справи? - запитала Жанна.

- Все магніфік, мерсі! Ми з партнерами порадилися і вирішили, що готові підписати з вами угоду через тиждень! Ви знайшли вже модель, щоб розпочати зйомки? - радісно повідомив Шарль своє рішення. Отже, не дарма Жанна їздила в Париж і проводила час з цим занудою, їла тих ненависних равликів. Фе, гидота!

- О, яка чудова новина! Так, ми вже знайшли модель для реклами парфумів. Він вам точно сподобається! - запевнила його Жанна. Тепер лишиться лише переконати Тимура, на це в неї буде тиждень, чорти б його вхопили! І чого це він такий впертий, як віслюк?!

- Перфекто, чекатиму з нетерпінням зустрічі! Не розчаруйте мене! Адже, я творча натура, митець і настрій в мене постійно змінюється.

- Звісно, я розумію місьє Шарль. Оревуар, зустрінемось у Парижі. - Жанна відправила йому повітряний поцілунок.

- Мерсі, мадемуазель! До зустрічі в Парижі! - - він їй підморгнув і вийшов з мережі.

Жанна одразу змінила вдавану посмішку на обличчі на роздратування. Цей французик - довбаний митець, сміє виставляти мені свої умови. От, дідько! Де того Савченка, чорти носять? Він мені потрібен негайно, якщо до завтра не з'явиться, я сама до нього завітаю. От же ж, ще та скалка в дупі, якби він ідеально не підходив на роль моделі для цих парфумів, то я б давно уже його послала під три чорти!

Жанна заспокійся, розслабся! Він точно припреться, я печінкою чую, головне щоб не затягував. Цього разу, я не програю йому! Він ще біля моїх ніг буде валятися. Хай йому грець! Так, потрібно взяти свої емоції під контроль, у мене ще зустріч з татком.

Жанна вже сиділа в своєму авто, яким керував Георгій - її водій. Вона їхала в ресторан на зустріч з батьком. Вони традиційно зустрічалися в одному і тому ж ресторані, щочетверга.

Після розлучення батьків, Жанна залишилася жити з татом і Агатою, яка їй заміняла матір, ледь не з дитинства. Навіть зараз, вона часто приїздила до Жанни і готувала всіляку смакоту, щоб та могла поїсти нормальної домашньої їжі. Зазвичай, Жанна часто відвідувала різні ресторани, бо сама зовсім не вміла готувати та і не хотіла робити цього. Але, якими б смачними і вишуканими не були ресторанні страви, вони ніколи не зможуть замінити - домашніх страв приготовлених з любов'ю.

Зараз її мати жила у Парижі, вирощувала квіти і продавала їх у своїй квітковій крамниці. П'ять років тому - вона вдруге вийшла заміж за відомого французького шеф-кухаря і в них народився син. З Жанною вони вкрай рідко спілкувалися, їхні стосунки так і не стали теплішими з роками. Жанна сподівалася, що хоч свого сина її мати любитиме більше ніж квіти...

Вона дивилася у вікно на міський сквер, на дворі накрапав легенький дощик. Люди поспішали, хто куди - хтось, щоб не спізнитися на роботу після обідньої перерви, а хтось, щоб не намокнути під дощем, і лише люди, в котрих була парасолька - трималися впевнено. Здавалося б, одна й та ж погода, а кожен реагує по-своєму на неї, її Річчі - просто обожнював гуляти під дощем, а вона - не дуже. Адже, це неприємне відчуття, коли тобі холодно і ти весь мокрий до нитки, викликали у неї неприємні асоціації. Під час дощу, краще сидіти вдома, закутавшись у теплий пледик і з чашкою гарячого чаю переглядати фільм або читати книжку. Оце, я розумію релакс! З роздумів її вивів голос водія:

- Жанна Романівна, ми вже на місці. - її водій, був кримезним лисим чоловіком, років 35. Зі своїми фізичними даними, він з легкістю міг би стати боксером. Але, схоже, робота водія - йому більше подобалася.

- Дякую, Георгію! - промовила вона збираючись вийти з авто. Він швидко вибіг з авто і по джентльменськи відчинив їй двері, щоб вона вийшла.

- Вас провести до входу? Він відкрив червону парасолю над її головою, щоб вона не змокла.

- Ні, дякую! Я вже не маленька, сама дійду, крім того, дощ не дуже сильний! Забереш мене, як завжди через годину, ок? - суворим тоном наказала вона і попрямувала в ресторан.

- Добре, мем! Приємно провести час з батьком! - він закрив двері авто і усміхнувся.

- Дякую! - її фігура зникла за темними дверима ресторану.

Коли вона увійшла в ресторан, адміністратор усміхнено їй повідомив, що її вже чекають. Як завжди, за окремим столиком у приватному залі. Пройшовши крізь зал вона увійшла в зал, де сидів тато:

- Привіт люба, чудово виглядаєш! - високий брюнет з просіддю підійнявся із-за столу і обійняв її. В свої майже 50 р, він непогано виглядав: густе темне волосся з просіддю, високий зріст і спортивне тіло. Так, її татко завжди тримав себе в формі. Якби не його гусячі лапки в кутику очей і легенькі складки на лобі, йому б можна було дати не більше 40.

- Привіт, татку! Дякую, у тебе теж чудовий вигляд. - вона поцілувала його у щоку.

- Я так скучив за тобою, люба! Ну розповідай, як у тебе справи?