5. Хід конем

"Все, що зараз з вами відбувається, ви створили колись самі."

~•~ Вадим Зеланд

- О, Череп, поглянь, які люди? Давно не бачилися, Савченко! - Тимур зупинився і повільно повернувся до чоловіка, який говорив до нього.

- Що ви тут робите? Як ви мене знайшли? - він звернувся до двох здоровенних амбалів, які йшли слідом за ним. Це були колектори, яким він ще досі не повернув гроші, що вкрав його батько.

- Коли ми востаннє бачилися, років 5 назад? Знаєш, скільки відсотків наросло за цей час? - ці двоє повільно до нього наближалися, нависаючи над ним, як дві велетенських гори.

- Хлопці, може спокійно поговоримо? - він поглянув по сторонам, прикидаючи приблизний шлях втечі. На безлюдній вулиці темно, камер ніде немає, як на зло. Вони з легкістю могли б тут його "замочити" і закопати на місці.

- Треба було тоді про це думати, синку! А гроші всерівно треба повертати! -  вони наближалися до нього, тікати було нікуди. З одного боку - поворот до заднього двору ресторану. Через який, він вдень часто скорочував дорогу додому, але зараз ворота були зачинені, з іншого - глухий кут з трох-метровою металевою огорожею... І треба ж було йому в цей момент сюди забрести, щоб "помочитися", не міг вже додому дотерпіти? От ідіот!

- Це все, не зовсім просто... Я хотів, але не було можливості. - раптом він почав заїкатися.

- Ти підеш з нами! Бос хоче тебе бачити! - грізно заявив більший чолов'яга, дістаючи розкладний ніж із кишені.

- Але... - не встиг Тимур завершити речення, коли хтось стукнув його по голові і він втратив свідомість.

- Досить теревенити, пора працювати! - до них наблизився третій чоловік з дерев'яною битою, який щойно вдарив Тимура. Він наказав двом попереднім, затягнути Тимура до їхнього чорного позашляховика. Він був без свідомості, поки його кудись везли.

Коли Тимур прийшов до тями, то не розумів, що відбувається. Було дуже темно, схоже йому зав'язали очі, він хотів потягнутися рукою до пов'язки, але відчув, що його руки зв'язані за спиною. Коли він смикнувся, то зв'язані руки сильно запекли, голова теж розколювалася, схоже на потилиці буде гуля. 

- Що в біса, діється? Що їм від мене потрібно? Вони що хочуть мене вбити? - він намагався зібрати думки до купи, але нічого не виходило. Він почув важкі кроки, які наближалися до нього ближче і різкрий скрегіт по землі. Звук був схожим на металічну трубу, що тягнули по землі. Також, був відчутний різкий запах гореного.

- Отямився нарешті? - грубий чоловічий голос промовив до нього.

- Хто ви такі? Що вам від мене потрібно? - трохи тремтячим голосом запитав Тимур і почув своє ехо.

- Гроші, які твій старий вкрав у мене! - відповів той самий голос з легкою насмішкою.

- Але у мене немає грошей! - тихо промовив Тимур.

- Череп, зніми з його очей цю ганчірку! - все той же голос наказав комусь. Як зрозумів Тимур, в одного з кримезних чоловіків була кличка "Череп", яку Тимур чув перед тим, як його вирубили.

- Ок, бос! - вмить послухався той і сильно смикнув голову Тимура, коли розв'язував йому очі. Від різкого світла, що утворювало багаття, яке горіло в металевій бочці в Тимура різко запекли очі. Він примружився і повільно відкрив їх. Швидко оглянувши все навколо, він зрозумів, що знаходиться в якомусь покинутому приміщенні схожому на склад.

- Відпустіть мене негайно! - закричав Тимофій.

- Кричи скільки влізе! Тебе всеодно ніхто не почує! - заявив чоловік, який наближався до нього з металевою трубою.

- Бос, я можу з ним розібратися, якщо потрібно. Він навіть пискнути не встигне! - заявив Череп.

- Не треба! - зупинив його чоловік, який підійшов до Тимура із залізною металевою трубою. - То коли ти збираєшся платити? - звернувся він до Тимура.

- Але, я вам нічого не винен! У мене немає грошей! - заявив Тимур тому чолов'язі. То був середнього зросту товстун, який курив сигару. На ньому був чорний костюм, блискучі лаковані коричневі черевики і чорний капелюх. Він був схожим на якогось гангстера.

- Твій старий звалив з моїми бабками закордон. Мої люди ще досі не можуть його знайти. Я довго чекав! - він затягнувся і випустив клубу диму з рота. - Моєму терпінню настав кінець! - він вдарив Тимура в обличчя. Удар був настільки сильним, що той побачив зірочки перед очима. З його роту потекла кров.

- Дідько, боляче! - зарипів він. - Між іншим цим обличчям я заробляю гроші. - додав він з докором.

- Мене не цікавить, як ти заробляєш гроші! Мене цікавить коли ти віддасиш мені борг?

- Але, у мене немає грошей! Я вже 20 раз повторюю вам!

- Мені начхати! Я хочу свої гроші назад, з процентами! Ти мене зрозумів?

- Але, я нічого не винен вам!

- Замовкни! Даю тобі три дні, інакше мені доведеться поговорити з твоєю матір'ю! - чоловік виплюнув недопалок на землю і махнув Черепу рукою: - Розберись з ним!

- Чекайте! Я спробую дістати гроші! Скільки потрібно? - він гукнув до лисого чоловіка. Він нікому не дозволить ображати маму.

- Череп, поясни йому! Тільки обличчя не чіпай! - наказ той самий чоловік.

- Хлопці, давайте провчимо його! - сказав третій чоловік. Якщо не рахувати "так званого" Боса, то їх було 4 чоловік.

Тимур весь здався, один з чоловіків вдарив його в живіт, від удару він впав разом з кріслом на землю, другий чоловік схопив його за волосся і нагнувшись до самого вуха сказав:

- Якщо ти не дістанеш бабло за три дні, ти труп! Бос, не любить, коли з ним жартують... Особливо, коли справа стосується грошей! Зарубай собі на носі!

- Або ми будемо розмовляти з твоєю матусею! Затямив? - перебив попереднього чоловіка Череп і вдарив Тимура ногою в живіт. Здається ці виродки зламали йому ребро, його розбирав біль по всьому тілу і ледь не знудило, потім він втратив свідомість.

Коли Тимур отямився, то зрозумів, що лежить на лавці біля свого під'їзду. Він глянув на наручний годинник, ледь розгледівши в сутінках світла час. Була 3:33 ранку і ніхто його не бачив тут? Скільки ж він пролежав тут? Певно сусіди знову подумали, що то валяється, якийсь алкаш. Так вже було з Петровичем, його старим сусідом алкоголіком, який помер від алкогольної інтоксикації, бо йому вчасно не надали допомогу, байдуже лишивши помирати на вулиці. Які ж тепер всі люди байдужі до інших! Його сусіда знайшли аж вранці, вже холодним і мертвим.