1. Жанна

"Якщо б жінок не існувало, всі гроші світу не мали б ніякого сенсу".

~•~ Арістотель Онассіс

- Відьма повернулася з відрядження! - написала Аня в приватному жіночому чаті з заголовком "Пліткарка". Де всі бажаючі, обговорювали начальницю поза очі.

- От, дітько! А я ще не завершила презентацію... - написала Оля із відділу маркетингу.

- Вона тебе вб'є! -  і смайлик "переляку" від Ксенії із відділу реклами.

- Вона наближається, я виходжу... - швидко настрочила Аня й закрила чат.

Ну що ж, знайомтеся - Корольова Жанна Романівна, власною персоною, генеральний директор парфумерної компанії "Queen". Вона ж - "Руда відьма", яка ще й носила зелені лінзи, щоб відповідати прізвиську, яке їй дали співробітники. Багате, розбещене дівчисько з шикарним довгим рудим волоссям, ну не таке й вже воно було руде, скоріше - карамельне. В свої 25, вона відкрила парфумерну компанію, ну звичайно ж, не без допомоги батечка. Татусь, її просто обожнював і виконував всі її забаганки. Навіть п'ять років тому, коли після третього курсу економічного, вона виявила бажання стати парфумером, він не заперечував. Саме в той період, її батьки розлучилися і вона залишилася жити із татом. Звичайно ж тепер, в неї була шикарна квартира в самісінькому центрі міста, яку татко подарував їй на День народження. І що потрібно ще для щастя, коли вже і так все є? Але ні, все-таки їй чогось не вистачало...

- Доброго ранку, Аня! - Жанна привіталася зі своєю секретаркою.

- Доброго ранку! Як поїздка в Париж? - ніяково запитала Аня.

- Могло бути краще! - вона відпила своє карамельне лате із паперового стаканчика, який принесла із собою. - Та шопінг вдався! - вона глянула, на свого водія Георгія, який слідував за нею з купою пакетів із покупками. Його ледь було помітно за коробками.

- О, Господи! Вона притягнула все це в офіс? - Аня подумки жахнулася. Звичайно, вона могла це собі дозволити, адже це її компанія, а в голос додала:

- Спробували оригінальні французькі круасани з кавою? - її широка посмішка виглядала фальшивою.

- І не питай... Вони просто жахливі! - Жанна фиркнула і скривилася.

- А як пройшла ділова зустріч із Шарлем? - Аня плавно перейшла до роботи.

- Він перевершив мої сподівання! - задоволено видихнула Жанна і додала: - До речі, я заскочила лише на кілька хвилин. Треба забрати деякі важливі документи! - вона розвернулася на каблуках, щоб направитися до свого кабінету. Вона була одягнена в червоний брючний костюм, а на голові красувалися нові сонцезахисні окуляри від "Prada". - Ледь не забула, скажи Олі із відділу маркетингу, щоб флешка з готовою презентацією - лежала завтра в мене на столі до 10 год! - вона розвернулася і хитро посміхнулася. На справді ж, її співробітники навіть не підозрювали, що вона таємно "шпигує" за ними у чаті. От буде їм наука.

***

Після перельоту, Жанна була трохи втомленою, а візит на роботу її розвеселив. Вона просто обожнювала ці перелякані обличчя своїх підлеглих, коли вона несподівано з'являлася у офіс. Коли вона там знаходилася, то ці підлабузники бігали біля неї, як біля королеви, а за її відсутності - любили "перемивати їй кісточки". Ну й чорт з ними, їй до цього не вперше звикати! Тільки тепер вона вже не та - маленька, перелякана дівчинка, яка ховалася в шкільному туалеті і гірко плакала, зараз вона - велике цебе. І ніхто не посміє їй плюнути в обличчя чи принизити її перед іншими, інакше - "голова з плеч". Вона не могла не погодитися із тим, що перетворилася на справжнє стерво, але вони навіть не уявляли, через що їй довелося пройти...

- Агато, я вже вдома! - крикнула вона, коли зайшла у квартиру. Після розлучення батьків, тато залишив Агату працювати у себе.Тай вона практично з самого дитинства була для мене, як мати. Поки моя справжня мама цікавилася лише своїми квіточками, і для неї я була всього лише "бур'яном", в її прекрасному саду.

- Жанночко, люба! Ти вже повернулася? - Агата вийшла із кухні, звідки дуже смачно пахло обідом, а слідом за нею вибіг Річчі. Річчі - мій улюблений малючок, він же - йоркширський тер'єр або просто йорк. Моя єдина радість у житті, такий маленький кудлатий комочок щастя. Побачивши мене, він просто засяяв, радісно завиляв хвостиком і швидко підбіг до мене.

- Річчі, мій любий, я так за тобою сумувала! - я опустилася на одне коліно, взяла його на руки і поцілувала в малсенький мокрий носик. Він теж надзвичайно зрадів і облизав мене своїм рожевим шершавим язичком.

- А ми саме збиралися погуляти! - повідомила мені Агата. Вона дивилася за моїм собакою, коли я лишала його вдома на час відрядження. - Я якраз закінчила готувати обід! - Агата вже знімала фартух із себе, щоб піти на прогулянку.

- От і прекрасно! Я зараз переодягнуся і погуляю із ним сама! А ти відпочивай, Агато! - турботливо наказала Жанна.

- Але це тобі необхідно перепочити з дороги! І пообідати. - запротестувала Агата.

- Я зовсім не втомилася! А пообідати я ще встигну! Відпочивай. - Жанна вже переодягнулася в білий спортивний костюм, зав'язала високий хвіст і взувалася в зручні чорні кросівки.

- Ну гаразд. - трохи засмутилася Агата, через те, що їй наказали відпочивати.

Жанна лагідно посміхнулася до неї і взявши Річчі на руки, вийшла з квартири. Він був такий маленький, що міг поміститися в її чорному рюкзаку від "Channel".

Зачепивши повідок до червоного із стразами нашийника Річчі, Жанна пустила його на землю. Вони гуляли в центральному парку, жовте листя злегка вкривало траву, вересневе сонце світило яскраво, та гріло вже не так добре, як в липні. Вона знову пила своє улюблене карамельне лате, час-від-часу переглядаючи стрічку новин в Instagram на своєму iPhone 13.

***

Вона навіть не помітила, як забрела кудись, аж до фонтану, обабіч якого стояв чималий натовп людей. А із нього лунав звук гітари, і знайомі акорди із пісні "Старі фотографії"... Скрябіна. Вуличний музикант не погано співав і Жанні захотілося глянути, який він із себе. Вона повільно пробралася крізь натовп, тримаючи Річчі на руках і від здивування, аж відкрила рот...