Дія 9 - Мистецтво мови

Мер на засідання комісії 
- Ви знаєте, ці події із тим всім, ну, ви знаєте про що я - перевернули мою свідомість! Я ніколи не знав та не очікував, що сучасне мистецтво може мати такий вплив на свідомість людини! Я не думав, що воно може вплинути навіть на мене. Класика та реалізм завжди були мені цікаві та зрозумілі! Зрештою, мабуть, як кожному з вас. Признаюсь, до цих всіх казусів авангарду, поставангурду чи так званого андеграунду, я ставився терпимо – тільки тому, що вони теж мої виборці. А навіть якщо і не виборці, то вони громадяни цього великого міста. Для мене усі рівні. Отже це було для мене всього лиш справою ввічливості та толерантності, але аж ніяк не справою любові…. Але тепер, як таке можливо! Ви бачили в інтернеті, як ми танцювали!? Тепер цей фільм… Піаніст знайшов продюсера і представляє це у конкурсній програмі Берлінського кінофестивалю в категорії експериментальне кіно. Ми вже потрапили у шортлист фестивалю, тобто у групу із кількох фільмів претендентів на перемогу! Ми всі з вами тепер відомі! Шкода, що сам, цей, наверху, відкликав свою заяву і продовжує перебувати на посаді президента. Бо в іншому випадку, з такою славою, з такими лайками та захопливими коментарями під відео - я б стовідсотково переміг на виборах президента країни. Та що я - ми усі разом - зайняли би Кабінет Міністрів та отримали би монобільшість у Верховній Раді. 

Лікар - Беззаперечно! 

Мер - Я трохи відволікся! Вступ це був, так би мовити, бо я весь переповнений емоціями. Так, яке у нас сьогодні головне питання на комісії? 

Мовчать у відповідь. 

Директор - У нас нема головного питання?

 
Мер - У нас же планова комісія! І завжди є про що поговорити. Завжди у порядку денному десятки питань. Завше є! А ну подайте мені ту папочку. Або розгорніть її.

 
Директор - Тут нічого нема. 

Мер - Дивно. Завжди є, а сьогодні нема. Зараз подзвоню в секретаріат - ТЕЛЕФОНУЄ - Ало! Так, це я. Є на комісію питання? Нема? Але ми вже її відкрили! Папку? Ні, папку ми розгорнули і там нічого нема. А комісію ми відкрили - ПОКЛАВ СМАРТФОН - Ну! Ви чули. І тепер же потрібно щось розглянути!

Тренер - То ви засідання комісії відкрили чи розпочали, як вірно? І папку відкрили чи розгорнули? 

Завідуюча - Взагалі то книги, зошити розгортають. Бо гортають сторінками. 

Лікар - Але ж в папці нічого нема. Нема що гортати! Є тільки дві тверді обкладинки. То їх відкрили чи розгорнули? 

Директор - На мою думку, відкрили, тому що вони тверді і ними гортати не можливо! 

Мер - Ось, панове, виявляється, у чому логічний нюанс. У твердості матеріалу! А хто про то думає? Ніхто! Отож і потрібні такі комісії, як наша, щоб це все вияснити. 

Тренер - Тобто, наскільки я розумію, якщо книжка має м'яку палітурку, то її гортають. А якщо тверду, то її скоріше відкривають, а потім вже гортають. Вірно? 

Мер - Авжеж! Це потрібно негайно записати в протокол! Поки не забули. Бо це така думка, як хвіст змії у траві - і не зловиш за мить. Треба записувати. Ви уявляєте до якого  висновку ми тут дійшли. І що основне - все логічно. 

Тренер - Моя пропозиція писати це все не тільки на папір, а на відео і стрім на ютуб. А що якщо знову цей нагорі напише заяву? То ви, пане мер, до того часу вже будете у фаворі! 

Мер - Та-а-ак! Я вмикаю свій смарфон…. Але як правильно - вмикаю чи включаю? Світло ж вмикають, ні? 

Тренер - Але я би сказав, що якщо до приведення в дію потрібен ключ, то саме такий пристрій включають або уключають. Може ще розпаролюють... А все інше висмикують з мережі або усмикують, вмикають у мережу простим порухом. Корінь цих слів - "мик". Або цикають... Ну ви чули цей звук “цик-цик”. Що скажете?  

Наглядачка - Ви маєте рацію! Я вірно сказала про рацію? 

Тренер - Гадаю, що рацію біля себе має слідчий, він завше на спецзв’язку. А у мене аргументи! Чи не так?

Слідчий - Раціонально мислити - це означає мати рацію.  

Директор - Це як не тільки пані, але й пан може мати косу! Тобто вона із волосся, а він у руці для кошення трави. 

Мер - Ось воно що! 

Наглядачка - А я не зрозуміла - ми комісію відкрили, відчинили, розгорнули чи розплющили? 

Мер - Як це? 

Наглядачка – Ну, я чула по радіо виступ якогось професора, то він казав, що ми більше очі не відкриваємо і не закриваємо, а тільки розплющуємо і заплющуємо. Я, правда, не зрозуміла чому. То може ми те ж нашу комісію розплющили, а не відчинили? 

Мер - От що означають тонкощі мистецтва літературної, ділової мови! Це бездонне дно для досліджень саме таких ерудованих людей як ми! Ми неодмінно маємо створити таку постійну комісію при нашій міській раді для розговорення цього питання. Адже наша мова безконечна. Її досліджувати, передосліджувати. А не давати на відкуп кільком тим, які не вважають, а уважають, що тільки вони знають що є вірно, а що невірно, що є правильно, а що неправильно… що грамотно, а що не грамотно. 

Лікар - То що запишемо у протокол нашого засідання? 

Мер - Напишемо, що після довгих дебатів та обговорень,  провівши глибокий та всебічний аналіз української літературної, ділової і розмовної мови, комісія дійшла висновку, що дана комісія була відкрита, після чого засідання комісії було розпочато і проведено в розширеному вигляді! 

Лікар - І все! 

Мер - Все.  

Хтось меру телефонує, він говорить в смартфон – Слухаю… 

Директор - А як правильніше - у розширеному вигляді чи розширеному складі?  

Тренер, котрий усердно дивиться у свій смартфон, каже ніби між іншим - Ну ми ж не на складі зараз? 

Наглядачка - Слушне зауваження! Значить кінець резолюції потрібно записати “у залі”, вірніше - “у просторому залі”, бо ж не напишемо “на складі”… Ми ж у просторому залі! Що скажете?