Дія 6 - Передвиборчий штаб

Передвиборчий штаб. На задньому плані ходять волонтери, кріплять плакати, банери, таблиці, портрети, графіки. На передньому плані всі ті ж персонажі, що були під час засідання комісії. 

Мер - Дякую, що ви всі так, на моє прохання, оперативно зібрались! 

Завідуюча - Ми завжди раді вам допомогти…

Заходить тренер - Перепрошую, ви мене кликали? Дзвонила ваша секретар. Це, я зрозумів, знову якась комісія? Але я не член комісій. 

Мер - Ні-ні, все гаразд! Я вам зараз все поясню. Присідайте! Насправді, зараз не засідання комісії. Це інше. Але ви гарно, з першого разу вписалися у нашу команду. Адже, знаєте, правильно та виважено голосувати, йти в ногу з мером - це дуже важливо. Тим більше - ви спортсмен. Відома людина. 

Наглядачка - Зате я невідома. 

Мер - О, ні, ви тепер теж відома. Навіть дуже. Вже на центральному каналі вас показували! 

Наглядачка - Та ви що!? Який сором! 

Мер - Та все кажу вам гаразд, раз ви тут. Зрештою, це зараз у нас не засідання комісії. А виборчий штаб. 

Лікар - Виборчий штаб? Але ж ще не пройшло і двох років, як ми вас вибрали! Ще до наступних місцевих виборів ого-го! 

Мер - Все так. Але цієї ночі я отримав інсайдерську інформацію, що там на верху - все! 

Директор - Що все? 

Мер - Ви також не в курсі? 

Слідчий - А я в курсі. Насправді, все дуже серйозно - він написав заяву. 

Лікар - Ого! Значить це не слухи! То що - тепер керуватиме країною до позачергових виборів голова Верховної ради? 

Мер - Так. Але ви знаєте скільки буде претендентів? І ви знаєте мої амбіції! Тому потрібно негайно стартувати! Поки ще інфопростір вільний.  

Завідуюча - І що тепер буде? Так він гарно нам обіцяв, а тут враз і здався! 

Мер - Та не те що здався. Здувся. А що йому робити? Якщо його обложили зі всіх сторін. Олігархи змовилися - депутати всі їхні і проти нього, кабмін теж вже ним нехтує. А ще ця світова криза. От і все! А він сказав ще на початку, що коли відчує, що його люди не хочуть, то відразу піде! 

Наглядачка - Люди не схочуть… А що, олігархи - це люди? 

Лікар - З фізіологічної точки зору… вони - люди.  

Наглядачка - Та які вони люди, якщо у мене мінімальна зарплата! Як на неї можна вижити? 

Тренер - А що олігархи вам платять зарплату? Наскільки розумію, і наша спортивна команда, і лікарня, і ваш музей - є на місцевому балансі, отже зарплати виплачує міська рада. Ні, пане мер? 

Наглядачка - Та що ви хочете в нашого міського голови? Де наш мер візьме гроші, якщо олігархи йому нічого не дають!? Заводи повикупляли - стоять зачинені, хіба ні? 

Мер - Все так! А дотації - це так як милостиню в них просити. Хочуть дадуть, хочуть не дадуть. Або дадуть мінімум - так щоб лиш на зарплати та опалення, електрику було. А решта, кажуть, вишукуйте самі місцеві резерви. А де їх вишукати? Якщо до всього, що ми вишукали, вони додають рівно стільки скільки нам бракує до мінімуму! Це ж абсурд. Потрібно міняти систему! Потрібно мені негайно йти на вибори - і все там зверху змінювати. Про села і міста треба дбати, про місцеве самоврядування. А не про виділення мільярдів на функціонування ВР, ОП та КМ. 

Директор - Ну, ми вас прекрасно розуміємо! Тому щасливі вас підтримати як завжди, одноголосно. 

Мер - Дякую. Дякую! Дуже дякую! Ви молодці! Ми тепер одна команда! Ви завжди правильно голосували на усіх різних комісіях, у які разом зі мною були вписані. Адже, навіть, візьміть до уваги, останнє наше рішення на комісії по пропажі з музею трьох картин та цієї, ну ви знаєте… Так от, яке правильне та виважене рішення ми прийняли - “інформацію взяти до відома”! Саме так! Бо ви уявляєте як би то було, якби по іншому то було? Чи ми знали тоді - хто і що за цим всім стоїть? А виявилось, що ниточки ведуть у саме міністерство культури та спорту. 

Тренер - Тобто? 

Мер - Та ви що не знаєте? Та ця юна особа, яка організувала це все псевдовикрадення, то дочка самої міністерші - міністра культури та спорту! 

Тренер - Ого! 

Мер - Отож і я кажу - ого! Як говорять в народі -“Тихше їдеш - дальше будеш”. 

Слідчий - А я голосував би проти! 

Мер - Але ж ви не проголосували проти! Ви ж утрималися - а це теж мудре рішення! І з огляду на це я вас теж запрошую у свій штаб! 

Слідчий - Але мені, відповідно до закону, заборонено займатися агітацією! 

Мер - Та ми це знаємо! Але це все законодавчі формальності… Ви будете, так би мовити, моїм позаштатним радником! Ми з вами про всі фінансові тонкощі потім поговоримо, тет-а-тет. 

Слідчий - Гаразд. Бо фінансові тонкощі, як ви кажете, в будь якій справі - це важлива річ. 

Мер - Крім того, коли мене оберуть президентом країни, я вас бачу у кріслі міністра МВС, адже чеснішої людини, як ви, в органах я не зустрічав! 

Слідчий - О. Дяк за честь! Завжди служу народу Украіни! 

Наглядачка - А мої фінансові тонкощі, хто вирішить? І кримінал проти мене, хто закриє? Я вже її обшукала всюди - і в підвалі, і на горищі музею. Та навіть весь парк навколо музею обходила. Ніде її нема! І ці молоді особи, студенти, я до них в університет ходила, також мені кажуть, що її і не бачили, і не брали! 

Слідчий - Та закрию я вже ту справу ще сьогодні, за відсутністю злочину! Шо ви так розтривожилисі! Ми ж тепер одна команда! 

Наглядачка - Ну, знаєте, я вже нікому не вірю! Є така приказка, що якщо на кріслі сидить невидимий кіт, то це ще не означає, що його там нема. Так і я тут те ж так думаю, що якщо всі кажуть, що у мене в залі була ця невидима… то це ще не відомо чи вона була невидима. А ще ці мої подружки, пенсіонерки, нічого не роблять, а тільки чекають мене на лавочці під домом - Ну що вже знайшла її? А як вона виглядала? Та ти ліпше її знайди, тоді криміналу точно не буде! І як мені тепер з цим жити? - Тулить носовичок до очей.