Дія 4 - Майстерня художника

Майстерня художника. Посередині велике абстрактне полотно, над яким працює митець. Справа вікно та поряд чисті полотна та картини завершені…

 Зліва двері. Стукіт несміливий. Заходять дві молодих дівчини. 

Тетяна та Ганна, майже одночасно - Добрий день! Добрий день! 

Митець трохи здивовано оглядається, відволікає свій погляд від чергового шедевріального твору. 

Тетяна - Ми студентки першого курсу журналістського факультету. 

Ганна - Вам телефонувала наш викладач щодо нашого інтерв'ю з вами! 

Митець – А… так, телефонували, добрий день, заходьте. Що ви хочете, тобто що саме вас цікавить? 

Тетяна - Ми підготували запитання. В чому смисл мистецтва? 

Ганна - Де ви черпаєте натхнення? 

Тетяна - Що потрібно для того щоб бути геніальним художником? 

Митець - І все? 

Тетяна - Ми ще маємо запитання! А як пробитися художнику наверх, якщо там тільки одиниці, а щороку отримують дипломи художників тисячі випускників? 

Ганна - А чи правда, що у мистецтві, окрім обдарованості, везіння має значну роль?

Тетяна - У нас ще є запитання від викладача… 

Митець - Хай викладач сам прийде і запитає. 

Тетяна - Той викладач, то вона. 

Митець - І що вона хоче запитати? 

Тетяна - Як ви ставитеся до тези, що доля, чи назвемо це вищий промисел, любить відважних і як подяку може подарувати тобі друзів, або тебе може подарувати комусь у друзі!? 

Митець - Здається вона у вас розумна. Мені потрібно подумати над відповіддю кілька днів. Або хай прийде сама і я їй пензликом по полотні все відразу поясню. А у вас, милі дівчатка, все?  

Ганна - Ні, не все. Як ви ставитеся до своєї картини, яку нещодавно продали на знаменитому аукціоні за такі шалені гроші?

Тетяна - Що таке інсталяція? 

Митець - І все? 

Ганна - А де ви вчилися? 

Тетяна - А скільки вам років?

Митець – Ніяк не ставлюся. І я це все маю витерпіти? В Гуглі пошукайте!  

Тетяна - Та в Гуглі не цікаво. То старомодно тепер щось шукати в Гуглі, нам викладач казала, що там, в тому інтернеті, один плагіат і суперечливі дані. 

Ганна - А ми, як справжні журналісти, мусимо самі здобувати та обробляти, аналізувати інформацію. А що ви маєте витерпіти? 

Митець - Вас! Тут і зараз з вашими дурнуватими запитаннями… Звідки вас набирають, по яких оголошеннях, в ті коледжі? 

Тетяна - Що ви? Ми не з коледжу. 

Митець - А звідки? 

Ганна - З університету! 

Митець - Тим більше! 

Ганна, пробує щось записати в блокнот - То ви нам скажете… 

Митець - Що вам ще сказати? Інтерв'ю завершено… 

Ганна здивовано - …де ви вчилися на художника? 

Тетяна - І скільки вам років? 

Митець - Ніде не вчився, 27. 

Ганна - Що? Ніде не вчилися? Як так? 

Тетяна - 25 і вже геній?!  

Митець - Ні.  

Ганна - Я так і знала! Ви вчилися! 

Митець - Так, вчився в школі малювати! А вам скільки років юні особи? Ви точно вже школу закінчили? І успішно здали вступні іспити в університет? 

Ганна - Так. Мені 17. 

Тетяна - Ви її не слухайте, вона ще малолєтка, тобто малорочка. 

Митець - А вам скільки?  

Тетяна - 17 з половиною. Я старша. Ви зі мною поговоріть! Розумієте, те… що ми тут разом прийшли, то це ще нічого не значить! Бо у нас конкурс! Нас всіх жеребом на курсі поділили по парах. І дали кожній парі своє завдання. Розумієте? 

Митець - Ні. 

Тетяна - Ну як ви не розумієте? У свої 24 роки ви такий розумний, геніальний і не розумієте? 

Митець - Ви мене принижуєте. Щораз менше мені років називаєте. 

Тетяна - О, ні. Я просто хочу у свої роки бути ближчою до вас! Хочу, як справжня журналістка, заглянути у вашу бездонну, як океан, душу. 

Митець - У свої 17 з половиною років? 

Тетяна - Ну що ви? Мені скоро буде 18. 

Ганна - Ага, через сім місяців і три тижні. 

Таня скоса, махаючи кулачком - Ух ти… 

Ганна - Чому ти, Тетяно, мені слова не даєш? У нас же однакове завдання! Таня сказала правду щодо конкурсу. Із кожної пари, тобто ми з Танею, будемо окремо писати інтерв'ю. Але тільки одна з нас далі пройде у другий тур. А потім буде ще один відбір і тільки одну кращу роботу серед студентів надрукують в газеті. Загалом студенти пішли брати інтерв’ю у 20 видатних митців міста. А надрукують у газеті тільки про одного! Можливо, про вас. 

Тетяна - Уявляєте? В паперовій газеті! І про вас! 

Митець - Дивно, що ще такі є. А в якій самій газеті? 

Тетяна - В районній газеті. 

Митець - Ого, яка честь! А якого району? Бо у нашому місті кілька районів.  

Ганна - Та це не в газеті міського району. Це… 

Митець - Можете не продовжувати. Я зворушений! Насправді! Бо я сам прибув сюди із далекого району. 

Ганна - Як цікаво! 

Тетяна - То ви що? Досить що без освіти, то ще й того… селюх? Ну, я в кращому розумінні цього слова. Ви ж розумієте, журналістика має бути відвертою! 

Митець - Помовчте, Тетяно! Вам пасує мовчати! 

Таня нервово - Що? Та ви знаєте хто мої батьки? 

Митець приклав палець до губ - Тс-сс! А вас як звати, дозвольте запитати? 

- Ганна! 

Митець - Як мило! Яке прекрасне у вас ім'я! Мені хочеться намалювати ваш профіль! 

Тетяна - Що ви будете з неї малювати? Який такий профіль? Ви ж художник-абстракціоніст! 

Митець - Таню, помовчте!