Дія 2 - Пропали картини

  
Засідання комісії щодо пропажі з виставкової зали кількох творів образотворчого мистецтва. 

Присутні - мер, директор музею, слідчий поліції, завідуюча фондами музею, наглядачка зали, лікар місцевої лікарні, тренер міської футбольної команди. 

Мер підходячи до столу, за яким вже всі сидять: 
- Так, вже зібралися? Добридень! 

Всі відповідають. 

Мер - Прошу того, хто найбільше володіє інформацією ввести усіх в тему. 

Слідчий - Та що тут розповідати. Я, як слідчий поліції, заявляю, що це неподобство, м'яко кажучи, викрадати картини з музею. Та ще й у білий день. Нам і так… справ по самі вуха… тепер ще з цим розгрібай. За чим ви дивилися пане директор музею? 

Директор - Як за чим? Ви мене що у чомусь звинувачуєте? 

Слідчий - Ні, я запитую. 

Директор - Так я вам пояснюю, що це не моя справа дивитися за картинами. Для цього є в музеї інші люди. Які це роблять краще за мене і несуть за це пряму відповідальність! 

Лікар - То ви що не дивитеся за своїми картинами?  

Директор - Вибачте, пане доктор, але… але картин у нашому музеї в сотні раз більше, як пацієнтів у вашій лікарні - за всіма не вслідкуєш. 

Слідчий - То ви знімаєте з себе відповідальність? 

Директор - Я не… Але є тут інші… наприклад, завідуюча фондами нашого музею. 

Слідчий - Ну, і що ви на це скажете, пані завідуюча фондами? 

Завідуюча - А що я можу сказати!? Ці картини не були у наших фондах! Це виставка творів сучасного авангарду з приватних колекцій! 

Мер - Тобто ви хочете сказати, що ще менше відповідаєте у цій ситуації, як директор? 

Завідуюча - Ну, я не знаю… 

Слідчий - А хто знає? Може все нам пояснить наглядач експозиції? 

Наглядачка, старша жіночка із носовичком в руках 
- Я вам зараз все поясню. Я не розумію, як це все сталося. Я тільки раз виходила до туалету. Прийшла подивилася - всі експонати були. А потім враз бачу, а їх нема. 

Мер - Тобто ви були присутні під час злочину? 

Наглядачка - Та я не знаю… Ну, мабуть… Але як могли їх винести?

Слідчий – А ви розумієте, що у ваші обов’язки входить саме спостерігати за порядком у залі, за цілісністю творів та, взагалі, щоб їх ніхто не торкався навіть, а не те щоб виносив? 

Наглядачка - Та розумію! - Сікає в носовичок. 

Слідчий - І ви розумієте, що за втрату матеріальних цінностей є адміністративна або й кримінальна відповідальність? 

Наглядачка - Розумію! - Починає голосно плакати, втирає очі носовичком. 

Тренер - А яка їхня цінність, доречі? 

Завідуюча - Мистецтво безцінне! 

Наглядачка ще голосніше плаче. 

Директор - Та десь по мільйону кожна із картин! 

Тренер - А скільки картин? 

Директор - Три. 

Тренер - Ого! Нам якраз бракує три мільйони на зарплату. 

Слідчий - Така сума… ну, тут точно кримінал! 

Наглядачка голосніше плаче. 

Мер - Та перестаньте плакати! Може ще все не так. Ви ж їх не вкрали? 

Наглядачка - Не вкрала! Нащо мені ця мазня! У мене правнучка в садочку краще малює! 

Лікар - Ну ось, а ви ревете! Для чого? Поліція знайде злодіїв і їх покарають… 

Слідчий - А ви, пане лікарю, не перекладайте усю відповідальність на поліцію. У нас вдосталь роботи і без цих картин! 

Мер - Там не тільки картини, я правильно зрозумів, пане директор? 

Директор - Ну так, ми після цього інциденту перелічили всі твори… 

Тренер - Перелічили, перерахували, перелікували… 

Мер - Ви про що, пане тренер? 

Слідчий - Вам мабуть щось відомо!? 

Тренер - Та ні, я просто так, так би мовити гра слів. Подумав про себе, коли це лікар встиг ці картини перелічити? І яким ліком, чим він лічив – термометром чи нашатирним спиртом? 

Слідчий - Ви тут не на спортивному полі, щоб гратися словами, як м'ячами! До речі, а що ви тут робите? І ви теж, пане лікарю? Яке ви відношення маєте до мистецтва? 

Лікар, здивовано - Я? Саме безпосереднє, я би сказав найбезпосередніше відношення! 

Слідчий - Тобто? 

Лікар - Так ви мене запитайте! 

Слідчий - А я що роблю? Та я ж запитую! Чи ви хочете під протокол? І не тут, а у мене в кабінеті? 

Лікар - Ви мене, пане поліцай, не вірно зрозуміли. Бо я лиш хотів, щоб ви мене правильно запитали? 

Слідчий - А я що роблю?  

Лікар - Я лишень хотів, щоб ви мене запитали, який я лікар. Тобто яка у мене спеціалізація. 

Слідчий - Ну!? 

Лікар - Гінеколог! 

Всі враз насторожились.

Слідчий - То ви хочете сказати, що на цих творах було зображено це… 

Директор - Отож.

Лікар - Так і я кажу - отож! Тут все логічно! Але я також є членом цієї комісії, бо є депутатом міської ради, а, як ви знаєте, всіх депутатів розподіляють по комісіях. І оскільки комісія по охороні здоров'я вже була заповнена, то мене записали в комісію по культурі та спорту. 

Слідчий - А, ну, тоді все зрозуміло з вами. І пан тренер міської футбольної команди теж тут як депутат та член комісії по культурі та спорту?! 

Тренер - Ні, не так. Я взагалі не розумію чому мене сюди запросили - я не депутат і не член ніяких комісій в міськраді. 

Мер - А як ваше прізвище? 

Тренер - Цукерман, Давид.

Директор - Дивно, що ви з таким прізвищем і тренер. 

Тренер - А що? 

Директор - Та… нічого, а то ще мене звинуватять в ксенофобії.

Тренер - Ні-ні, я прошу уточнити, до чого тут ці натяки на моє прізвище?