Глава 1

Процедура складання особової справи злочинця завжди однакова. Зняття відбитків пальців, забір зразка ДНК, фотографії в анфас і профіль. Замір зросту і ваги. Обов'язкове складання словесного портрета і короткий звіт штатних психолога і біо-інженера про рівень небезпеки індивідуума і його соціальну адаптованість.

Ця процедура часто була в новинку для самих затриманих правопорушників, і цей випадок не став винятком.  Нана Вагнер, яскраво-руда струнка дівчина із зеленими очима та миловидними пухкими губками на маленькому обличчі, спостерігаючи за тим, що відбувається, відчувала глибоку огиду. Її, студентку другого курсу юридичного факультету, прийняли за якогось третьосортного злочинця і замкнули в клітці, немов тварину. І начхати, що вона просто хотіла допомогти зупинити оскаженілого виродка. Дратуючись з приводу такої дикої несправедливості, Нана старанно міряла кроками свою камеру розміром два на два метри. Зі зручностей тут був тільки пісуар та дірка в підлозі, немов наявність жінок у камерах не передбачалася зовсім. Дрібний краник стирчав зі стіни над діркою. Це було щось на кшталт унітазу-рукомийника в одному флаконі.

Ліжка в камері не було. Зате вздовж правого боку витягнулася вузька лавка, обтягнута  повстю. До речі, це була єдина стіна, від якої не било струмом.

Незадоволено крутнувшись на п'яті, Нана вже вкотре дійшла до протилежної решітки та розирнулася. За метри три від неї, в центрі аналогічної клітки, сидів Райго Іссіа, третьокурсник із історичного. Чорнявий, сіроокий, гарний і чарівний. Розкосі очі видавали його азіатських предків. Губи були радше тонкі, ніж повні, чітко окреслені. Пухнасті чорні вії та густі брови. Гарненький і сексуальний книжковий хробак.

Дивно примружившись, хлопець несподівано похабно посміхнувся:

— Про себе думай, дурепо, нічого мені свої сексуальні фантазії транслювати.

"Книжковий хробак із телепатичними здібностями..." — подумки уточнила Нана.

Легенько ляснувши себе по обличчю, дівчина важко зітхнула. Якби їй учора сказали, що вона сидітиме вранці в клітці поруч із телепатом, та ще й за підозрою у ненавмисному вбивстві викладача... 

Оце так... 

Дівчина несвідомо стисла долоні в кулаки. Напад лютої образи застряг у горлі щільною грудкою. Вона безсило вдарила по сталевих  прутах клітки, не звертаючи жодної уваги на струм, що біг по них.

—Це ти винен! —вигукнула вона, грудьми притискаючись до  решітки і намагаючись не розплакатися від безсилля. — Якого хріна ти примусив мене полізти на модифікованого!

Райго примружився, уважно розглядаючи на дівчині рожевий бюстгальтер крізь порваний одяг, що вже починав диміти. По витонченому  мереживу розповзлася кривава пляма. Такі ж були на шві рукава, що розійшовся, і короткій плісированій спідничці. Коліна на довгих ніжках Нани були розбиті, колготки — порвані.

— Я не примусив, — вищерився хлопець, — я запропонував, а ти погодилася.

—  Та я оговталася вже будучи по лікоть у крові! — безсило піднявши руки, вона відступила на крок і потупилася. Мимоволі хлюпнула носом. Кому вона намагається це сказати? Дурість же.

— А ти слідчому розкажи, — порадив Райго, прекрасно розуміючи, що вона так не вчинить. — І неодмінно розпиши в фарбах усе, що думаєш про мою телепатію і свою сприйнятливість, — уже відверто посміювався він. — Упевнений, йому буде цікаво.

— Гад... — стиснувши кулаки, дівчина різко відвернулася і, привалившись спиною до іскристих прутів, засопіла. Тканина її колись білосніжної блузки почала темніти від дотику до решітки під напругою…

Згідно з доводами деяких дослідників, телепата може почути тільки телепат. Але й надмірна сприйнятливість до такого типу навіювання небезпечна для суспільства. Причому тією ж мірою, що й сама телепатія. Отже, обидві ці якості не відповідали ні суспільній моралі, ні правилам етики, ні самому закону.

Якщо хтось дізнається, що вона, Нана Вагнер, має таку ваду, можна забути про кар'єру не тільки в юридичній сфері, а й у більшості інших. На жаль, з такою якістю проблемно стати навіть елітною повією.

Адже їй можуть навіяти намір убити когось або бажання завідомо неправильно повести справу в суді. Як і кого потім судити? Ляльковода, який з легкістю роздає свої злочинні команди, чи маріонетку, яка їх виконує?

Стиснувши губи, дівчина знайшла поглядом клітку з модифікованим винуватцем торжества. Білявий хлопчина валявся на підлозі, у дальньому кутку. Власне, цим він займався вже другу годину поспіль, після того як схопився за прути і його вдарило струмом...

— До речі, — протягнув Іссіа за її спиною. — Тебе струм не б'є, чи ти просто не реагуєш?

— Та пішов ти! — Нана навіть голови не повернула в його бік, не бажаючи більше бачити гарненьку пику.

— Я серйозно, — співчутливо продовжував Іссіа Райго, спостерігаючи, як на її блузці замаячив язичок полум'я. — У тебе сорочка горить.

А й справді, потягнуло паленим, і стало гаряче... пекуче...

Наступної миті третьокурсник із задоволенням спостерігав, як дівчина завищала, стрибаючи по камері й ляскаючи себе по спині. А потім Нана і зовсім роздяглася, намагаючись тліючу тканину затоптати. Її акуратні замшеві туфельки відбивали ритм, обличчя кривилося від безвиході, а з пухких уст злітали прокльони. Іссія від щирого серця пошкодував, що в нього немає з собою відеокамери.

Таріс, який прокинувся від її криків, різко сів. Широко розплющив яскраві сині очі і пробігся поглядом по витонченій фігурці, що витанцьовувала за три метри від нього в напівоголеному стані.

— Богиня, — захоплено прошепотів він і від надлишку почуттів ненароком сперся плечем на решітку. Гримнув розряд, і хлопчина знову зомлів.

З жахом схопившись за голову, Нана присіла навпочіпки, буквально стиснувшись у калачик...

Люди добрі... тільки закоханого ГМО їй не вистачало!

Звичайно що від того мисленнєвого біткання  Райго відверто зареготав.

* * *

Префект Леополіса, Клер де Руж, була дамою колоритною — яскравою темношкірою жінкою з гривою відгладженого  рудого волосся і пишними формами. Подейкували, що французьке ім'я дісталося їй аж ніяк не від батьків, а було вигране у суперечці разом із поставленим на кон маєтком.