Розділ 26:Саботаж

О сьомій тридцять я вже сиділа в лабораторії, гарячково намагаючись залити в себе третю чашку чорної кави. Лені крутилася поруч біля центрифуги, надто гучно грюкаючи пробірками й мурликаючи під ніс якийсь дурнуватий мотивчик. Мені пощастило, що після нічної зміни вона поїхала  до себе додому в місто, а не залишилася караулити мене під ангаром, але тепер, повернувшись на роботу, її допитливість офіційно вийшла з берегів.

— Бойко, — нарешті не витримала вона, круто розвернувшись на своєму стільці на коліщатках. — Ти світишся так, що ми можемо економити на електроенергії в цьому крилі. Твій комбінезон сьогодні застебнутий на всі ґудзики, але вираз обличчя... Скажи мені як мікробіолог мікробіологу: Корсак використовує якісь особливі каталізатори?

— Лені, замовкни, заради всього святого, — я сховала обличчя в долонях, відчуваючи, як щоки знову починають палати. — У нас за годину селекторна нарада з головним офісом. Вони присилають аудитора. Мені треба думати про відсоток азоту, а не про... каталізатори.

— Ну-ну, — протягнула подруга, лукаво мружачись. — Про азот вона думає. А хто всю ніч кричав так, що на Б-12 кажани міняли траєкторію польоту?

Я не встигла кинути в неї блокнотом, бо двері лабораторії різко відчинилися. На порозі стояв Стефано — зазвичай незворушний начальник охорони зараз виглядав так, наче щойно побачив колорадського жука розміром з автомобіль.

— Сеньйорита Ніка, у нас проблема, — швидко заговорив він, переходячи на суміш італійської та української. — До головних воріт під'їхав чорний Мерседес. Без попередження. На задньому сидінні — Олена Корсак.

Кава в моїй склянці раптом здалася крижаною.

— Хто?

— Колишня дружина Даміра, — тихо підказала Лені, миттєво втративши весь свій жартівливий тон. Вона округлила очі й подивилася на мене з чисто жіночим співчуттям. — О Мадонна... Бойко, твої барикади офіційно атакує важка артилерія.

Стефано кивнув, підтверджуючи її слова.

— Вона вимагає негайної зустрічі з генеральним директором і головним агрономом. Каже, що привезла результати незалежного аудиту з Лондона.

Я повільно поставила склянку на стіл. Ну звісно. Залізобетонний Корсак не міг просто так отримати свій шматочок щастя без того, щоб з його минулого не виліз якийсь фінансово-матовий скелет. Наша нічна казка в ангарі офіційно закінчилася — починалися дорослі корпоративні ігри, де правила писалися кров'ю та великими грошима.

— Де Дамір? — запитала я, підводячись і поправляючи комірець комбінезона.

— У себе в кабінеті. І, судячи з того, як він щойно гримнув дверима, він уже знає, — відповів Стефано.

Розділ 45. Презентація з присмаком отрути

Ніка

Зала засідань адміністративного корпусу виглядала як стерильна операційна. Дамір сидів на чолі столу, його обличчя знову перетворилося на ту саму непроникну маску з криги й фінансових розрахунків, яку я так ненавиділа на початку нашого знайомства. Тільки ледь помітне напруження на щелепі видавало його справжній стан.

Навпроти нього, закинувши ногу на ногу, сиділа жінка. Бездоганний білий костюм-трійка, туфлі-човники на такій шпильці, якою можна було б пробити наскрізь бочку з-під вина, і зачіска «волосинка до волосинки». Олена Корсак виглядала як втілення столичного глянцю та холодного розрахунку.

— О, а ось і наша зірка агрономії, — пролунав її голос, щойно я переступила поріг. Голос був солодким, як зіпсований виноградний сік. — Ніка, правильно? Дамір так багато розповідав у Лондоні про ваші... унікальні методи роботи з землею.

Я сіла на протилежний кінець столу, тримаючи спину максимально рівно. Лені прослизнула за мною, тихо сідаючи в кутку з ноутбуком.

— Доброго дня, — спокійно відповіла я. — Якщо ви щодо ділянки  то всі звіти готові.

— О ні, дорогенька, я не щодо звітів, — Олена ліниво підсунула пальцем товсту теку в шкіряній палітурці до центру столу. — Я привезла рішення наглядової ради. Оскільки Маттео звільнений, а фінансовий контроль порушений, головний офіс призупиняє фінансування проекту модернізації Б-12. До повного з'ясування обставин.

Я відчула, як усередині все холоне. Призупиняє? Зараз? Коли мул уже в ґрунті, а лоза перебуває в стадії активного вегетаційного періоду? Це означало смерть для всього врожаю Мерло.

— Олено, ти граєш у дуже небезпечні ігри, — подав голос Дамір. Його тон був тихим, але від нього по стінах залу, здавалося, пішли тріщини. — Наглядова рада не могла ухвалити таке рішення без мого підпису.

— Твій підпис не потрібен, коли йдеться про конфлікт інтересів, любий, — Олена хижо посміхнулася, перевівши погляд на мене, а потім знову на Даміра. — Мені донесли, що твій головний агроном проводить занадто багато часу в твоєму котеджі. А нічні розвантаження добрив... О, це так романтично. Але акціонери в Лондоні не люблять, коли генеральний директор інвестує корпоративні кошти в тіло... емм, в проекти свого підлеглого.

У залі запала така тиша, що було чути, як Лені на задньому ряду затамувала подих. Мої пальці під столом стиснулися в кулаки так, що нігті вп'ялися в долоні. Вона б'є точно під дих, використовуючи наші нічні іскри як зброю для знищення моєї праці.

Я подивилася на Даміра. Його очі зустрілися з моїми. І в цьому погляді я побачила не страх перед аудитом, а ту саму дику, первісну лють чоловіка, чию жінку щойно спробували принизити на його власній території.