19

- Привіт, Маринко, ти пробач, що потурбували тебе. Казав же Принцесі, що ще рано тебе напружувати. Але з цим дівчиськом неможливо сперечатися, ніяких нервів не вистачає боротися з нею. Дзвонитиму і крапка, - чую я обурений голос Олексія.

- Та що ти, Льошо, я така рада, що Ірочка подзвонила. Мені після розмови з нею набагато легше стало, справді, - почала заспокоювати хлопця. - Так що ти на неї не гнівайся. Ти краще розкажи, як у вас справи? А то племінниця відразу мене розпитувати почала.

- У нас все добре. У ресторані справи йдуть просто чудово. Клієнтів багато, але ми справляємося. Іринка так налагодила роботу з персоналом, що все працює як єдиний злагоджений механізм. До речі, в цьому є і твоя заслуга. Адже це ти навчила її всім ресторанним хитрощам.

- Та моя дівчинка завжди була дуже здібною ученицею. Запам'ятовувала все, що я розповідала їй. Та й у ресторані з дитинства допомагала. Тож я навіть і не сумнівалась, що в неї все вийде. Ірочка у мене дуже гарна дівчинка. І я така рада, що вона тепер у надійних руках. Льошо, ви любіть та бережіть один одного, будь ласка. Адже ти та Іра найдорожчі мені люди. Ви моя сім'я, і ближче вас у мене немає нікого. - Я перевела подих, намагаючись впоратися з почуттями, що наринули.

- Гей, Маринко, ти чого? Ану припиняй нісенітницею страждати. Почекай хвилинку, я зараз... - чоловік зник на якийсь час, а потім я знову почула його голос. - Вибач, я просто вийшов до іншої кімнати. Нехай мій шустрик вже спати лягає, а мені потрібно з тобою поговорити. Тільки якщо ти втомилася, скажи, я тоді завтра подзвоню.

- Та не втомилась я. Мені спілкування з тобою та з Ірочкою тільки на користь піде. Тож не хвилюйся. Про що ти хотів поговорити?

- Марино, я чую, ти зовсім розклеїлася. Може нам справді приїхати до тебе? Ми могли б на кілька днів вирватися. А то мені твій настрій зовсім не подобається, - стурбовано сказав хлопець.

- Льошо, та в мене все нормально, справді, - поспішила заспокоїти його. - Це я просто трішки розслабилась. Розумієш, навалилося все відразу, хвороба, лікарня...

- Плюс Ігор як бізнес-партнер. Напевно, це найбільша проблема. Я правильно розумію? - Перебив мене Олексій.

- Правильно, - тихо сказала я. - Нам дуже важко порозумітися. Але це лише мої проблеми. Я обов'язково їх вирішу. І взагалі ми трішки відірвалися. Ти ж хотів зі мною про щось поговорити? Я тебе уважно слухаю.

- Та в принципі якраз про це..., - чоловік замовк, ніби збираючись з думками, а потім продовжив. - Я хотів поговорити з тобою про Ігоря. Ти тільки не подумай, що я тільки заради нього почав цю розмову. Ви для мене обидві дуже близькі людини. І саме ти та Ігор зробили все, щоб я був щасливий. А тепер я хочу, щоб і ви були так само щасливі. Ви обидва заслуговуєте на це. Марино, я не знаю, що між вами там сталося. Мабуть, мій друг накоїв справ, якщо ти не хочеш пробачати його. Але я певен, що він любить тебе. Це я точно знаю. Він увесь час згадував про тебе. Я навіть жартував з його одержимості. Просто не вірилося, що наш Казанова може мати такі почуття. Але це справді так було. Я тебе не обманюю. Тож дуже тебе прошу, дай йому останній шанс. Ось побачиш, ти не пошкодуєш про це.

Льоша замовк, чекаючи моєї реакції на таку полум'яну промову на захист Ігоря.

- Так, хороші в Ігнатова адвокати, - зітхнула я. - Ви з Ірою його так завзято захищаєте і просите дати йому ще один шанс все виправити, що у мене навіть вибору особливо не залишається. Я подумаю над вашими словами й намагатимусь прийняти правильне рішення. Нам з Ігорем потрібно буде просто поговорити й зрозуміти один одного, я вже говорила про це Ірочці. Але, Олексію, я справді не знаю, чим все це закінчитися.

- Я гадаю, що у вас все вийде, - впевнено сказав чоловік. - Правда тобі, мабуть, важко буде. Ігор у нас хлопець з характером. Але він має величезний плюс - він справді любить тебе. Тому зробить все, щоб ви були разом.

- Ну, це ми ще подивимося, - посміхнулась я. - Ви тільки з Ірочкою не хвилюйтесь і займайтеся своїми справами. Головне, щоб у вас все було добре. А ми з Ігнатовим вже якось знайдемо спільну мову. Адже ми тепер бізнес-партнери, тож без порозуміння ніяк. Хоча б на діловому рівні. Гаразд, Льошо, ми щось заговорилися, тобі вже пора відпочивати. Та і я вже лягатиму. А то не дай боже Ігор почує, що я телефоном досі розмовляю. Буде мені потім лекції читати про здоровий спосіб життя.

- Так, Ігорьок може мозок виносити, - весело засміявся хлопець. - Але тут я підтримую його. Він просто турбується про твоє здоров'я. Значить, Маринко, слухайся його. Адже він хоче, щоб ти скоріше одужала. Так що не змушуватимемо мого друга нервувати. Лягай відпочивати. І обов'язково дзвони, якщо потрібно буде поговорити. Ми з Ірочкою любимо тебе і завжди готові допомогти та підтримати. На добраніч.

- Дякую вам, мої рідні. Я вас дуже люблю. На добраніч. - Я поклала телефон і закуталася у ковдру.

Після розмови з рідними мені стало спокійніше на душі. Все ж таки добре, що в мене є рідні люди, які можу вислухати й підтримати мене. Щоправда, мене трішки бентежило те, як вони дружно заступилися за Ігнатова і практично стали на його бік. Гаразд, тут все зрозуміло. Ігор його найкращий друг, вони виросли разом. Було б навіть дивно, якби хлопець не підтримав його. Але хто мене справді здивував, то це моя племінниця. Дуже вже впевнено вона говорила про почуття чоловіка. Значить, він якимось чином зміг переконати її. І тут я згадала, що Ірочка говорила про якусь п'єсу. Ну, звичайно, вона ще раніше, коли отримала свою першу роль у виставі, розповідала мені про неї. Ігор наче говорив, що вона дуже схожа на його дівчину. Моя дівчинка тоді дуже захоплювалася талантом свого керівника і хвилювалася, що в нього трапилося таке нещасливе кохання. Тепер, коли я згадала, мені стало зрозуміло, чому Іра так хоче помирити нас. П'єса Ігнатова справила на неї величезне враження. Адже Ірочка хотіла переслати мені її, але я злякалась. І зараз мене мучили сумніви. Можливо, мені було б легше зрозуміти Ігоря, якби я прочитала його п'єсу?