3

Я виринула зі своїх спогадів і гірко посміхнулась. Так, Ігор дав мені час подумати й ще кілька разів намагався поговорити зі мною. Але я намагалась всіляко уникати його. Мені здавалося, якщо я знову повірю йому, то зраджу саму себе. І ось тепер я стала жертвою своєї непокірності та впертості. Я згадала сьогоднішню розмову і стиснула зуби від злості. Цей гад ще й виставив себе шляхетним лицарем, який врятував мій бізнес. Це при тому, що саме він створив нашому ресторану всі неприємності.

- Ну, нічого, ми ще подивимося, хто виграє в цьому протистоянні, - вперто труснула я головою. - Я ще доведу тобі Ігнатов, що зможу бути гідним суперником.

Я вийшла з кухні та пішла на другий поверх. Зайшла до Іриної кімнати й присіла на її ліжко. Мені дуже не вистачало моєї дівчинки. Перший час після її від'їзду я дуже хвилювалася, але намагалася переконати себе, що вчинила правильно. І зараз я дуже рада, що в них з Льошею все склалося. Я взяла фотографію племінниці та провела по ній рукою.

- Ось бачиш, дитинко, я мала рацію. У твоєму житті з'явився чоловік, для якого ти стала єдиною та неповторною. Я така рада за вас з Льошею. І хочу, щоб своє кохання ви пронесли через все життя.

Потім перевела погляд на великого зайця, якого дядько Микола подарував Ірі на день народження.

- Ну, що, вухань, дивуєшся з якого переляку я сама з собою розмовляю? - Сумно посміхнулась я. - Якщо чесно, я сама шокована. Мабуть, просто втомилася. Весь час кудись поспішала, намагалася довести навколишнім і самій собі, що чудово справляюся з усіма труднощами. У мене практично завжди й все виходило. Вірила, що я сильна та незалежна. А тепер переді мною немов поставили стіну, в яку я влетіла на повній швидкості. І тепер я не розумію, як мені бути далі. У голові повний хаос, а в душі порожнеча. І навіть поговорити нема з ким.

Я лягла на ліжко і поклала голову на іграшку. Сьогоднішній день був справді дуже важкий емоційно і втома давалася взнаки. Мої думки почали плутатися, тіло розслабилося, і я не помітила, як заснула.

- Мишеня, кидай свої підручники, - Ігор влітає до моєї кімнати в гуртожитку. - Ти забула, що ми сьогодні запланували похід у кіно?

- Ой, вибач, у мене справді все з голови вилетіло. Просто завтра залік і мені потрібно підготуватися. Давай, може, сходимо в інший... - я не встигаю домовити, бо хлопець підхоплює мене на руки й притискає до себе.

- Ігнатов, взагалі-то, коли заходиш у кімнату до дівчат, стукати потрібно, - чую я незадоволений голос моєї подруги. - Ти думаєш, що коли весь такий крутий, то можеш робити все, що захочеш?

- Так я і постукав, - Ігор сідає на стілець, продовжуючи тримати мене у своїх обіймах. - Але надто довго не міг чекати вашого дозволу увійти. Я вже цілу добу не бачив своєї дівчинки й страшенно скучив. Тож пробач, Наталі, почуття зашкалюють, сама розумієш. Чи ти заздриш Марині? - Він посміхається і підморгує дівчині. А та від злості починає покриватися червоними плямами й пробурчавши щось у відповідь, вискакує з кімнати.

- Ну, і навіщо ти так з нею? - З осудом дивлюсь я на хлопця.

- Нехай піде прогуляється й отрутою своєю побризкає десь в іншому місці. Ех, Мишеня, не пощастило тобі з подругою, так і чекає, щоб пакості тобі зробити. Заздрить тобі зі страшною силою.

- Це чому ж вона мені так заздрить? - Здивовано питаю я.

- Та тому, що хлопець тобі офігенний дістався, - сміється Ігор. - А Наталчині багаторазові спроби затягнути мене в ліжко не увінчалися успіхом. Ось вона і біситься. Не вмієш ти друзів вибирати, крихітко.

- Ну, зате я з хлопцем не помилилась, - хитро посміхаюсь я. - Який ти там у мене? Офігенний?

- Ага. А ще шалено закоханий, - хлопець міцно притискає мене до себе і накриває мої губи своїми.

Тепло від його губ розливається по всьому моєму тілу, серце немов шалене стукає в грудях і... я прокидаюсь. Злякано озираюсь навколо себе і намагаюся відновити своє дихання. Сон був такий реалістичний, що я досі відчуваю на своєму тілі тепло від дотику рук чоловіка. А його губи ніби щойно торкалися моїх губ. І я ловлю себе на тому, що дуже розчарована, що це все мені просто наснилося. Мені було добре і спокійно в обіймах хлопця, а всі тривоги та страхи наче випарувалися.

- Ну, ось воно і повернулося моє минуле, - прошепотіла я. - Як я зможу боротися зі своїми почуттями, якщо навіть уві сні не можу йому протистояти?

Я так і не змогла більше заснути. Крутилася у ліжку і все думала, як мені впоратися з усіма проблемами, які звалилися на мене. А найголовніше, як я зможу перебувати у суспільстві Ігоря. Адже тепер ми постійно перетинатимемося з ним на роботі. А мої нерви зараз були на межі і я будь-якої миті могла зірватися і наговорити чоловікові гидот. Але я розуміла, що у моїй ситуації не можна ще більше злити його, оскільки ризикувала втратити й другу половину свого бізнесу. А те, що Ігнатов не зупиниться ні перед чим, я навіть не сумнівалась. Він був схиблений на ідеї повернути мене і міг використати будь-які методи. І вже під ранок я прийняла непросте для себе рішення. Потрібно показати Ігорю, що я змирилась з тим, що він став співвласником ресторану і намагатись навчитися співіснувати з ним. Звичайно, я не збиралась повністю підкорятись йому. Мені просто потрібен був час, щоб дізнатися, як він змінився за ці роки і якою людиною став. А там я вже вирішу, що робити далі.

Вже почало світати і я, вирішивши, що все одно не засну, підвелася з ліжка. І як же я зраділа, коли побачила, що за вікном падає сніг. Дерева та чагарники в саду були посипані білосніжними пластівцями, а сніжинки кружляли у вільному польоті, і кожна з них наче танцювала свій танець.

- Яка краса, - захоплено прошепотіла я. - Напевно, це хороший знак. У мене обов'язково все вийде. Я впораюсь зі своїми проблемами. Це я точно знаю.

Збиралась на роботу я вже в піднесеному настрої. І хоч ніч була безсонною, але я почувала себе досить добре.

Поснідавши, я вирушила до себе в кімнату і відчинила шафу. Зазвичай я не особливо морочилась з вибором одягу. Одягала те, у чому мені було максимально комфортно. Але сьогодні я мала привід трішки напружитися. Мені потрібно було, щоб в одного самовпевненого і нахабного типа знесло дах побачивши мене. Адже він сам захотів погратись зі мною. Ну, побачимо, хто з нас вийде переможцем. Я одягла блакитні джинси, які ідеально підкреслювали мою фігуру і коротку білу в'язану кофтинку. Ну, а щоб повністю відповідати сьогоднішній погоді, взулась у чобітки та курточку білого кольору. Подивившись у дзеркало, я залишилась задоволена результатом.