Прірва мислення

Усе горіло сивим туманом, який курів у глибокому яру. Сотні ідей були розстріляні на цвинтарі ілюзій. Я підписав накази про розстріл своїх образів і настала тиша, яка почала говорити легко страшні речі, які намагались забрати мене до прірви мислення, зазирнути собі в очі, коли очей нема. Краплі суму висохли на моїх губах, вітер заплакав, погладив когось, – можливо і мене, – по кістках, і вирвався далі. Останній день стоїть наді мною. Я чув голос, що говорив про те, як що мене і його ніколи не існувало, що ми – дешевий матеріалізм відчаю. Усе горить в моїх очах байдужістю та екзистенцією. Розбитий янгол, якого клюють чайки на березі моря.

Йогонес де Сіленціум

Подобається

#3965 в Сучасна проза
#4219 в Різне

У тексті є: янгол, свідомість, байдужість

Відредаговано: 20.07.2018

Додати до бібліотеки

Поскаржитись