Prozora
M/F
Їй здавалось, що світ складається з проміння сонця і пари горнят чаю. І сама Вона ввижалася живим теплом. Якби хтось сказав, що час буде гострішим за лезо, то, можливо, на її вустах з'явилась би глузлива усмішка. Нічого чарівнішого за час бути не може. Лише він був поряд, коли події тікали.. Він був з нею щирішим, ніж будь-хто й ніколи не підводив.
Величезні светри стали для неї найкращою домівкою, а старі комедії з мультфільмами - найзатишнішою бронею від незгод. Вона закохана. Закохана в книжки та ті старі мелодії, що змушували щось всередині неї лагідно обпікати груди. Закохана у моменти, звичайні, буденні речі.
Дивна для кожного чужого подиху, але найрідніша у хвилини болю. Спокій був для неї цілою релігією.
Вона вірила у будь-що, що могло зробити її хоч на мить щасливою, хоч на мить забути про зиму в серцях інших людей. Щира любов до світу й мистецтва зробила вразливою душу, а розбиті зірки що більше ніколи не стануть сузір'ями, назавжди залишаться її натхненням., що немовби ніжні дотики, пробуджують від сну.
Холодні руки обіймають найдорожче - тишу. Німа гіркота від минулого, солодке розчарування, яке переростає у віру. Ще трохи і чай охолоне... великий светер. Дитяча наївність... безмежне море.
Минуле, яке стало жовтим шарфом на її шиї. Яке стало новою мрією.
#2957 в Молодіжна проза
#4369 в Різне
#1152 в Поезія
Відредаговано: 26.06.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
