Ти читала вірші про кохання. Я ігнорувала ті рядки, та надавала значення математичним рівнянням.Чорне та біле. Вічне протистояння.
Ти говорила про мистецтво, людей і подорожі світами, а я ж про теорію відносності, напругу й політику. Ти могла годинами сміятися з дурного жарту, а моїм краєм була поблажлива посмішка. Щаслива, сонна, з книгою в руках – ось якою ти запам'ятовувалась. Ти була і залишаєшся світлом у моєму житті. Ти – втілення безмежної мрійливості, спокою, живий вогник і лагідний дотик сонця. Я ж складаюсь з цифр і теорій.
Та незважаючи на принципи і погляди, виводжу своїм надто правильним почерком на клаптику паперу:
« Я Вас люблю, о як я Вас люблю!
Але про це не треба говорити»