Prozora

Думки.

[кароокому спокою]

Якби квіти могли ,

Вони б промовляли твоє ім'я

Я б втікала від себе й тиші,

Але ти б мені не дав.

Якби шкірі дали сказати,

Вона б мовила, що безмежно сумує.

Все шукаю очима весну і в натовпі

тебе…

Та ти залишився давно в осені.

Якби сторінки книг не різали пальців,

То, можливо, ти б почув мене.

Та квіти мовчать.

Шкіра моя надто соромливо червоніє,

Щоб тобі нагадувати.

А ти не читаєш

книг.

Подобається

#2960 в Молодіжна проза
#4369 в Різне
#1153 в Поезія

Відредаговано: 26.06.2020