Розділ 3

Після смерті батька Йоганн взяв дружину і поїхав в Кельн, там залишилася молодша сестричка, яку потрібно було забрати. Сімейний будинок навіяв йому спогадів ідеальної сім'ї. Одного дня рано-вранці в суботу він вирішив поїхати на озеро, яке відвідували разом із батьком. Звісно не на велосипеді, тому що була холодна зима, тож вирушив в путь машиною слухаючи джаз. Прогулюючись навкруги парком він багато думав та дякував батькам за такі хороші моменти.

      Зненацька подув холодний вітер, потім почув дитячий крик, дуже голосний. Його це дуже стривожило, Йоганн кинувся на звук та побачив страшну картинку. Хлопчик на вигляд якому може й було десять років, в істериці ридає та кличе на допомогу, його батько провалився під лід. Ганс одразу отямився згадуючи розповіді батька при таких ситуаціях, адже Мартін був пожежником-рятувальником. Йоганн проявив справжню мужність врятував бідолаху. Батько б дуже пишався ним.

***

      Чай майже був допитим, на дворі помалу заходило за горизонт сонце, але Йоганн і далі згадував. Як проживав життя без батьків, з дружиною та дітьми. В пам'ять приходили різні згадки, як наприклад: для своєї молодшої сестри Ганс був за батька,  брата, та близького друга.

      У свої 30 років почав займатися торговою справою, через кілька місяців розпочав свій власний маленький бізнес. Відкриття маленької крамниці одягу для чоловіків стала успіхом для Йоганна та його сім'ї. Головним атрибутом достатку крамнички була дизайнерські ідеї Розалін. 

      Під час зимових канікул сім'я подорожувала, шукала натхнення всюди де тільки можна. Їхні шляхи відбиті по Європі та частково по Америці. Одного разу відвідали Фінляндію, де маленька Аврора граючись на берегу озера посковзнулася, дякуючи старшій сестрі Аврора не провалилася крізь лід.

      Сумні події стають елементами нашого повсякденного життя, так само із щасливими,  в будь-якому випадку вони доповнюють наше прожите життя, яке перед смертю випливе перед нашими очима.

      Йоганн жодного разу не жалівся на своє життя, до того моменту коли в нього  не виявили синдром дихальної недостатності. Хвороба брала вверх та перемагала мужнього чоловіка. Часом, бувало що не міг самостійно дихати, а  часом був дужим.

***

 На небесно-блакитні очі Йоганна навертаються сльози, але сльози щастя, дякуючи всім довкола за таку можливість прожити останні дні свого життя.