Частина 9 | Трансцендентність

Аштар сиділа в одному положенні практично вже 2 години. Від неї відчувалися дуже слабкі хвилі первинного екзо, неначе її свідомість перебувала десь інде. Ясниський кар’єр виявляється досить безлюдне місце, якщо приходити туди не влітку. Загалом вона йшла сюди прогулятися з Ярчуком, але це єднання з природною та відсутність людей надихнули її спробувати свої практики прямо тут. Її дихання протягом усього цього часу залишалося незмінним, вона настільки зливалася з природою, що на її плечі час від часу вирішували застрибнути працюючі пташки, але пес не давав цим пернатим ображати його хазяйку і весь час зганяв їх й намагався зловити, коли ті підлітали до Аш. 

Аштар затьмарено відчувала світ зовні, наче оці ранкові сни, коли ти одночасно і спиш і відчуваєш все, що відбувається в реальності. Вона дозволила думкам самим чіплятися за картинки, звуки та інші образи. Насправді походеньки до бібліотеки практично не дали знань, але пробудили спогади, не її, а ймовірно Астаротові, які чіплялися за її розум ще з моменту пробудження, цей похід відкрив новий шлях для отримання знань. Перед нею знаходився чоловік, риси обличчя якого розібрати було нереально. Він був кремезної статури, а волосся наче давало вже сивину. В його руках знаходився величезний молот. 

*Невже це Тор?*

думалося дівчині, оскільки цей образ був дуже схожий на того Тора, що зазвичай зображують на картинках.  Вона почала щось говорити, ну точніше те тіло в якому вона знаходилася зараз, але слова не можна було розібрати. У відзеркаленні від блискучої зброї мимоволі було видно лице, схоже на того самого Астарота, що вона бачила, з чорним волоссям, можливо трохи менш грізного, а ще його волосся було набагато довшим. Раптом сила з тіла в якому вона знаходилася розійшлося у всі сторони, а світ навколо заповнився фарбами, це екзо було таке вільне й слухняне, їй ще потрібно було дуже багато часу, щоб досягти подібного рівня, якщо це взагалі можливо. Через це екзо вона відчула, що той молот зовсім не простий, в ньому відчувається первинне екзо, неначе це продовження душі того чоловіка. Це відчувалося дивним не лише їй, власник тіла теж запам’ятав подив так сильно, що Аш змогла його відчути. Астарот та чоловік з молотом все говорили й говорили про щось, але слова й надалі залишалися нерозбірливими. Під час цього вона все намагалася розгледіти того чоловіка, але чогось нового побачити не змогла. Спогад плавно вгасав та розмивався, невдовзі перед Аштар знову постала темрява її свідомості. 

*Що ж я мала зрозуміти з цього спогаду? Ну точно можна сказати, що цей молот пов'язаний з первинним екзо, відповідно це могло б означати, що ним дійсно можна контролювати, але як це зробити? Точно не так, як звичайним екзо, оскільки я намагалася і в мене зовсім нічого не вийшло.*

Нитки, що з’єднували її і спогади диявола знову почали змінювати форму переплітатися та утворювати нові вузли, її втягнула ще одна реальність. Вона потрапила у світлий світ пустоти, його горизонт заповнювався блакитним, а навколо літали сині метелики, які неначе намагалися їй щось нашіптувати. Вона левітувала в повітрі, не відчуваючи важкості свого тіла. Метелики почали все густішати в просторі навколо неї і разом з тим почулися голоси. Голоси незнайомою мовою, але якимось чином їй вдавалося все розуміти. 

— То ти таки зміг довести, що дар пов’язаний із душею! — із захопленням проговорив чоловічий голос, що належав демону, що пробудив Аш, як вона здогадувалася, але він взагалі не був схожий на той, що довелося чути їй. Зараз в ньому відчувалося більше чогось людського. 

— Так, насправді я не здогадувався про це, поки ти мені не розповів. Після того я довго над цим думав і зрештою переді мною постало питання: “Якщо дар це частина душі, то чи реально керувати нею не лише зовні, а й всередині тіла, чи може те, що ми керуємо тілом це вже прояв її сили?”. Загалом питань було дочорта.

— І яким чином тобі вдалося змінити форму цієї фігні, як ти там її називаєш? Під душею ти маєш на увазі цю енергію життя в яку не можна залізти за допомогою дару? 

— Ну я її називаю так через те, що мені це вдалося найвдалішим словом для того, щоб охарактеризувати цю енергію життя, як ти її назвав.  Як ти зрозумів я ця сила ма…

Аш відволіклася від діалогу, вона помітила, що метелики починають її облітати зі всіх сторін, а сама вона почала втрачати зв’язок з реальним світом, який до того інтуїтивно відчувала. Відчувала як її волосся заколисує вітер, як поряд товчеться Ярчук, але мотузок реальності почав потрішки розходитися на маленькі нитки та тріскатися під вагою? Було складно сказати, треба було повертатися, але їй хотілося ризикнути, хотілося почути розгадку, якої вона так прагнула. Вона намагалася триматися за реальність та паралельно продовжувати слухати розмову. Метелики вібрують, як голограми, а спогад час від часу переривається, щось в її метафізичному тілі почало боліти, але вона не давала наростати тривозі й чітко сконцентрувалась та розбила свої думки на два потоки. 

— Якщо дар н… чіткого напрямку, й ти повністю ни…ролюєш, прямо наказуючи робити ті чи інші дії, то д…мостійна, вона неначе … в хвилі, ти не маєш повної влади над нею, тобі потрі… домовлятися з нею.

— Якщо бути чесним, то сумніваюся, що після тв... пояснень в мене щось таки вийде.

— Я думаю, що справа здебільшого в осяянні, нам складно прац…ти з тим, чого ми не розуміємо. Так само нам важко виходити за межі цього осягання, тому щ… і обмежують.

— Все одно якось складно, більшість моїх навичок це щось інтуїтивне, побудоване на моєму бажанні, а не на осяянні. 

— Це схожі поняття, просто треба зловити хвилю, та закрутитися у цей вир, а не намагатися його самостійно закрутити. Відхилюся трохи від теми розмови, але в тебе не виникає враження, що за нами хтось стежить?

Аштар здригнулася, хоча ні, вона не змогла цього зробити. Її тіло не могло цього зробити. Відчувалося, що разом з цими словами їй заглянули прямо в душу. Але як таке можливо, це ж лише спогад. Вона надто захопилася, забула, що потрібно підтримувати зв’язок, мотузок, ще не остаточно порвався, але їй не вдавалося повернутися назад, метелики почали розпадатися в повітрі, а від них відчувалася дуже могутня сила. Її й надалі оточувала те саме світло, але тепер вже в повній пустоті. Вона була замкнена, десь у середині себе.