Частина 6 | Політ

Пройшов місяць з того моменту, як сім’я Лісових почала жити на селі, час від часу вони навідували свою квартиру у центрі, проте надумували її продати, Аштар звісно ж була не в захваті, але як правило в таких ситуаціях думкою молодших нехтують, вона вже звикла. Робота Вів’єн відновилася і тепер вона працювала змішано їздила до офісу та дистанційно, адже ввели комендантську годину, яка обмежувала пересування вночі. Ким же вона працювала? Її чоловік обіймав хорошу посаду в логістичні компанії, куди й привів свою дружину, переважно люди вважають, що нічна зміна це для тих, хто ледь зводить кінці з кінцями, але їй це подобалося, бо вночі набагато тихіше та менше людей. В Аштар навчання теж не змусило себе чекати і заклади освіти поступово намагалися проводити його онлайн, проте звісно, що контроль виконання завдань значно послабився, що полегшило багатьом учням і студентам життя. На пари вона заходила додивляючись сни в ліжку, а домашнє переважно списувала. Лише до єдиного предмета, вступу до спеціальності, який по суті був психологією, вона ставилася відповідально, адже він нього вона отримувала задоволення. Втрьох їм було жити зручно, бабуся завжди готувала і справ по дому з ще однією парою рук стало менше. Дуже бракувало живого спілкування. Це не про те, що вона не спілкується з родичами, навпаки, вони з бабусею вічно проводили вечори щось роблячи та говорячи на різні теми. Не вистачало дрібних комунікацій з однолітками, яких вона навіть не вважала друзями, але все одно сумувала за нимию

Війна тривала й надалі, міста постійно бомбардували, купа людей на сході померли та піддавали страшним мукам, в душі українців зароджувалася думка, що жодна свинособака не має права на життя, а у дівчини все більше й більше наростало почуття, що кінець цього всього значно залежитиме від неї, адже фактично тепер вона є біологічною зброєю, що здатна переломити хід війни. Тут, на селі, під час тривоги екзо львівського захисника жодного разу не відчувалося, тож все ж воно не було аж настільки захмарних розмірів. Але воно все одно було величезним. За цей місяць межа її сили значно виросла, тепер вона сягала 13 метрів. І це вже поступово наближалося, до тих захмарних розмірів, яким вона дивувалася, коли вперше відчула на собі чужу свідомість. Хоча й здається, що це не багато, але форма звичного екзо схожа на сферу, об’єм якої визначається як 4 помножити на число Пі й на радіус в кубі, а потім це все розділити на 3, тож якщо направити це все в одному напрямку, й зробити ширину та висоту близько 2 метрів, то тепер максимальна межа може сягати майже 3 кілометрів. Ці результати були потішними, проте Аштар далі не могла сповна відчувати світ за допомогою свідомості, а таку  відстань вже не можна було сповна охопити зором. До речі, хоча Аштар й визначила межу свого екзо в 13 метрів, проте могла на поверхні використовувати 16, формуючи з кулі пів кулю більшого радіусу.

Щодо польоту новини були вже дуже приємними, вона розібралася з ним, хоча їй бракувало трохи техніки, вона вже могла підіймати себе у повітря та не вміло керувати польотом. Цей прогрес їй вдався завдяки тому, що вона зрозуміла як систематизувати свої ментальні тренування, аби досягти більшої кількості масивів екзо та як в цих масивах створювати ще одні.

За цей місяць було випробувано багато чого, але один спосіб видався найдієвішим та найбільш схожим до її методу контролю екзо. Переважна більшість людей, до яких вона теж належить,  рахувала проговорюючи цифри, словесно чи в думках — неважливо. Проте, мабуть, багатьом відомо, а може й не багатьом, що велика частина населення нашої планети мислить образами, тобто не використовуючи слів. Коли вони думають перед ними переважно виникає уявна картинка, звичайно це не означає, що вони не проговорюють слів зовсім, але образи їм ближче, тож Аштар заполонила цікавість чи реально прискорити швидкість лічення від одного до ста таким способом, а формування тренувань з цього методу стало чистою випадковістю. Не дивно, що спочатку це було складно та виснажуючи, але через декілька днів вона навчилася це робити, перегортаючи числа у себе в голові, як список. 

1

2

3

4

5

6

…

100

15 секунд

В образному мисленні виявилася ще одна деталь, яка вагомо відрізняла його від вербального. Чи здатна людина одночасно проговорювати два слова? Фізично точно ні, а в думках хоч в теорії і реально, але бракує знань аби це справді робити. Але якщо говорити про образи, то одночасно людина здатна уявляти кілька речей, ще й якщо це примітивні числа. Аштар склала в себе в голові послідовність 1-2-3-4-5, більше чисел охоплювати візуально було важко, тож вона зупинилася на п’ятьох, це теж одна з речей, яка відрізняє ці два способи мислення. Вербально ми можемо запам’ятати велике речення, не задумуючись над кожним словом, але цей процес відбувається так само поступово як і словесний підрахунок, де ми переходимо до іншого об’єкту, пройшовши попередній. В образному мисленні ж необхідно обробляти усі елементи разом. Спочатку це може здатися дурнею, але той хто спробує це з числами, то точно зрозуміє. Повертаючись до рахування, вона тримала 5 масивів у себе в голові і тепер прогортала зразу по п’ять елементів, що в рази прискорювало швидкість. 

1-2-3-4-5 

5-6-7-8-9

…

96-97-98-99-100

Підрахунок до 100 зайняв лише 5 секунд.

Далі Аштар намагалася сформувати масиви з різними типами задач, одночасно тримаючи в голові числа та фігури окремо, імітуючи ту роботу, яку вона проводить, піднімаючи своє тіло у повітря. Її мозок значною мірою навантажувався, але для неї це тренування вже стало рутинним та медитативним, оскільки воно вимагало відкинути зайві думки.

У структурі техніки польоту вона майже нічого не змінювала, імпровізований нагрудник залишався елементом, що підтримував тіло, з ніг для більшого контролю вона забрала масиви, залишивши тільки на стопах, тож структура “костюму для польоту” складалася з 1-го масиву для фіксації, 4-х не пов’язаних між собою масивів на стопах, які виконували вже саму функцію польоту і ще 2-х, які підсилювали попередні 4. І хоча її політ можна було вже назвати повноцінною технікою він був над складним, адже одна похибка могла вбити її, одна стороння думка ламала усю конструкцію, тож Аш сильно не ризикувала і намагалася літати низько над землею, лише іноді піднімаючись  у повітря на висоту двоповерхового будинку, з якої  впасти хоч і боляче, але не смертельно.