Розділ 12.Гейр

Поклавши дівчину на ліжко, Фабіан присів поруч із нею. Тримаючи її за руку, хлопець намагався хоч якось приборкати свій гнів, який загрожував вирватися назовні. Коли вони знайшли її за допомогою відстежувального заклинання, яке король наклав на браслети землянки, Фабіан перелякався. Вона опинилася в лапах кровожерливого вампіра, який раз у раз зчиняв з королівством Лліріана конфлікт за будь-якої зручної нагоди. Щойно він повідомив про це батька, вони миттєво перемістилися в замок вампіра в супроводі Азгіра та короля.

Пробираючись через численні коридори замку, хлопець й подумати не міг, що побачить, як її катують. Кровожерливий виродок робив це за допомогою магії повітря, коли вони вдерлися в кімнату, в якій тримали дівчину. Недовго думаючи, він кинувся в бійку з магом, і прогавив момент, коли Кессі встигли поранити. І ось тепер, Фабіан сидів тут, у її покоях, дивлячись на Кессі. Він знав, що рано чи пізно прийде цілитель і залікує її рану, але він хвилювався, що вона може не вижити до цього моменту.

Він не знав, звідки виник цей страх, і це лякало Фабіана. Хлопець не знав, звідки виникла прихильність до цієї дівчини, яка прибула сюди з абсолютно іншого світу. Він не знав, чому взагалі турбувався про неї, адже вона незнайомка. Він зовсім не знає її...

 — Ти занадто багато думаєш, — почувся позаду голос цілителя, Гейра тер Дана. Озирнувшись, Фабіан побачив у дверному отворі хлопчину в старих лахміттях.
 
 — А ти занадто довго тягнеш, Гейре. Зціли її.
 
 — Як скажете, пане, — пирхнув у відповідь хлопець і попрямував до них. Гейр сів по інший бік від дівчини, і обережно відсунув воріт халата, який уже просочився кров'ю.
 
 — Її поранили клинком, — сказав Фабіан, коли його погляд зупинився на її рані, яка була досить глибокою.
 
 — Це я бачу, Фабіане.
 
 — Ти зможеш її зцілити?
 
 — Звичайно. Не хотілося б залишати шрами на такій ніжній шкірі, та ще й у такої чарівної дівчини... — сказавши це, Гейр підніс руку до її рани, і під золотистим світлом рана почала зникати. За мить від рани не залишилося й сліду, а дівчина одразу отямилась. Щойно її очі розплющилися, вона одразу подивилася на Фабіана.
 
 — Фабіане, скажи...
 
 — Що? — запитав він її, дивлячись, як прояснюється її погляд, і вона трохи сіпається на ліжку, намагаючись влягтися якомога зручніше.
 
 — Сінклер... Ви позбулися його?
 
—  На жаль, ні. Він встиг телепортуватися.
 
 — От же капець... — застогнала у відповідь дівчина, а потім перевела погляд на Гейра. — А  хто це?
 
 — Це наш цілитель, Гейр тер Дана. Він щойно зцілив твою рану.
 
 — Дякую... м...
 
— Можна просто Гейр, — посміхнувся у відповідь цей хитрий чорт, від чого дівчина зніяковіла.
 
 — Дякую, Гейре.
 
 — Завжди радий допомогти! — із цими словами цілитель вклонився, а потім пішов, залишивши їх на самоті.
 
 — Це буде дивно, якщо я зараз скажу, що замість нього уявляла старого дідуся? — запитала його Кессі, від чого Фабіан розсміявся.
 
 — А ти смішна, Кессі Блек.
 
— Ну, яка вже є...