Розділ 9

За якихось пів години, може трохи більше, вони опинилися на дикому пляжі, оточеному невеликими скелястими валунами. Що були за межами Одеси, Інна зрозуміла одразу. Місце виглядало безлюдним та тихим, а ще дещо занедбаним. Одразу стало зрозуміло, що про нього знають одиниці і вже точно не пересічні туристи.

Стас вимкнув двигун й корпусом повернувся до неї, зазираючи в розширені блакитні очі.

— Тут тихо, — промовила Інна. — І порожньо.

— Я відчуваю тут спокій, — відповів, торкаючись її руки й дещо притягуючи до себе. — Привіт.

Його вуста торкнулися її, захоплюючи у солодкий поцілунок. Стас був наполегливим, навіть вимогливим. Інна відчула ту зміну в ньому, але протестувати не хотілося. Він був поруч, він обіймав її, цілував. Все було так, як вона хотіла, чого чекала стільки днів. Свідомість трохи заволокло туманом, наче вона хильнула зайвого, і суть ситуації повільно почала вислизати.

— В мене дещо є, — промовив з незмінною усмішкою і дістав з заднього сидіння пляшку віскі. — Щоправда келихів нема. Але ти не думай, що питимемо з горлечка, маю похідний набір.

В його руках з’явилися два паперових стакана з під кави, котру випили по дорозі.

Інна кивнула головою:

— Надумав мене споїти? Не варто. Я й так вже погано розумію, що роблю.

Він незгідно хитнув головою, все ще всміхаючись, і знову потягнувся до заднього сидіння, дістаючи пляшку коли.

— Ти справді підготувався, — Інна відчула перший дискомфорт, але швидко відсунула те відчуття подалі з думок.

— Будьмо! — Стас грайливо торкнувся її стакану своїм.

— За успіх цього вкрай дивного заходу, — Інна ковтнула імпровізований коктейль. Рідина трохи щипнула кінчик язика, але була приємною і ароматно пахнула. Зробивши ще два мілких ковтка, простягнула йому стакан назад.

 — Не сподобалось? — запитав.

— Сподобалось, але більше не хочу. Я не часто розслабляюся таким чином, — ніяково стиснула плечами.

— Я давно зрозумів. Йому пощастило, — Стас одним ковтком допив рештки зі свого стакану.

Інна судомно ковтнула, не знаючи, що відповісти.

Стас розцінив ту мовчанку по своєму і знову притягнувши її до себе жадібно поцілував. Інна відповіла на той поцілунок вже більш сміливо, наче ті кілька ковтків розбавленого алкоголю й справді додали хоробрості.

— Я хочу тебе, — прошепотів, хаотично блукаючи руками по її плечам і зминаючи тонку сукню. — Хочу тебе.

— Я знаю, — видихнула вона.

Інна знала, очікувала, навіть уявляла не одну ніч вже, як те станеться, але до того, що відбулося далі, готова не була.

На передньому сидінні було незручно: важіль коробки передач боляче тиснув стегно, підлокітник між ними заважав ще дуже, а Стас все притягував і притягував її до себе.

— Трохи не те, — одними вустами прошепотіла, але їй здалося, що той голос належав не їй, а якійсь іншій жінці.

— Ходімо, — Стас одразу відпустив її, виходячи з авто і прочинив задні дверцята. — Тут буде краще.

Інна мовчки зробила те, що він сказав. Не встигла навіть присісти, як він одразу потягнув її собі на коліна, за кілька секунд знімаючи сукню і залишаючи лише в мереживній білосніжній білизні.

— Якщо ти хотіла в сукенці, вибач, але я хочу бачити тебе всю, — прошепотів жадібно цілуючи й стискаючи так, що їй забракло повітря. —  Ти солодка. Яка ж ти солодка!

Інні поплило перед очима. Внутрішня тривога повернулася з подвоєною силою, кров їй застукотіла у скронях, а у вухах зашуміло, мов на вулиці здійнявся буревій. Інна шарпнулася від нього назад, але Стас одним ривком ввійшов в неї, не даючи оговтатись. В очах потемніло і Інна прихилилася чолом до його вологого плеча.

Вона не пам’ятала, що сталося далі, в свідомості закарбувалося лише його важке, рване дихання і свист, з котрим він несамовито хапав в себе повітря.

Коли все закінчилося, Інна похапцем натягнула на себе сукню і вискочивши з автомобілю подалася пляжем, не розуміючи куди і за чим йде. Він вискочив за нею, звучи на ім’я, але Інна не озиралася. Врешті присівши, вона обхопила себе за плечі тремтячими руками і опустила голову до колін. По щокам полилися сльози.

Став присів поруч, опустивши долоні їй на зігнуті лікті:

— Чому ти плачеш? Що сталося? Я думав, ти навпаки розслабишся і тобі буде добре.

Інна у відповідь обхопила його руками за шию, міцно притискаючись всім тілом до нього:

— Не залишай! Скажи, що не залишиш?!

То було фатальним.

— Давай сядемо в авто? Добре? — він провів її до кросовера і сівши за кермо, задумливим поглядом зміряв море на горизонті.

— Скажи, чого б тобі зараз хотілося? — тихенько запитала.

 — Пригорнути тебе до себе міцно-міцно і просто заснути, — відповів. — Просто заснути.

Інна прихилилась до його плеча і Стас ніжно поцілував її в маківку, схиляючись до неї щокою. Інні защеміло у грудях від того.

— Я кохаю тебе, — прошепотіла у відчаї. — Господи! Я тебе кохаю.

Стас заплющив очі, нічого не відповідаючи. Здавалося, всередині нього борються дві вкрай непримиримі сили і жодна не поступиться своїм.

Інна дещо заспокоїлась і навіть спробувала пожартувати:

—Тепер ти, як істинний джентльмен, зобов’язаний зі мною одружитися.

— Що? Ні. Де ти таке почула, — відповів і було не зрозуміло, жартома чи цілком серйозно.

Інна знову змовкла, роздивляючись свої тендітні пальці.

Минуло кілька хвилин, а може й не кілька, як Стас знову заговорив:

— Я не хочу робити тобі боляче. Я не хочу, аби ти страждала.

— Пізно, — відповіла, відчуваючи, як знову підкочують до горла сльози. — І ми вже мали цю розмову раніше.

— Знаю, але…, —Стас врешті видихнув і промовив рівним тихим голосом. — Ти дуже прив’язалася до мене, Інно. А далі все буде тільки важче.

— Не хочу про це. Не треба, — попросила відчуваючи, як десь всередині все наче обривається.

— Раніше це були твої слова, — відповів і врешті глянув на свій телефон, котрий вже кілька разів дзеленчав, залишений на панелі управління. — Треба повертатись.