Глава 6

Девіан зустрів мене на виході із зали.

— Я поясню своїм, що Ваша Високість використав оригінальний спосіб, щоб допомогти нам позбутися няньок і водночас не посваритися з імператрицею, — він схилив голову.

Моя долоня схвально лягла йому на плече.

— Тесть швидко вчиться тонкощам придворного життя, — усміхнувся я, але тут же серйозно додав: — Те, що сталося біля ставка, — чиста випадковість. У мене немає наміру брати наложниць.

— Я знаю, — він подивився мені просто в очі. — Айлен бачив новий сон. За його відчуттями, Лейлін була по-справжньому щаслива з вами. Він записав його для вас.

Девіан дістав із рукава невеликий сувій і простягнув мені.

Я не зреагував. Завмер, втупившись у його руку з недобрим передчуттям.

«Не бажаю цього читати. Не хочу бачити Лейлін дорослою навіть чужими очима. Мені не потрібна справжня дружина! Просто не вірю, що зможу забути Ніеля й спокійно жити далі, в істинному щасті з дружиною. Айлен, цей дурний хлопчисько, напевно щось зрозумів не так і неправильно записав».

— Ви просили його записувати сни й передавати вам, — тесть сприйняв моє замішання за забудькуватість і вирішив нагадати.

Я кивнув, узяв сувій і сунув його в таємну кишеню до інших листів.

* * *

Новий день я зустрів на балконі. Усю ніч простояв у задумі, дивлячись на те, як загорялися вогні ліхтарів на столичних вулицях, а потім поступово гасли.

У моїх покоях метушилася прислуга й розпорядники убранства — дрібні чиновники, відповідальні за кожну деталь мого вбрання. Більшу частину життя я провів у палаці спадкоємного принца в оточенні цих людей. Вони послідували за мною навіть коли я покинув двір і жив двадцять років у самотині на своєму острові.

Я повернувся, спостерігаючи за їхньою метушнею, і відчув раптовий спалах інтересу. Троє безсмертних чоловіків зі своїми помічниками мали доступ до моїх покоїв майже в будь-який час, і ні в кого це не викликало ані цікавості, ані підозр, ані пліток.

«Якщо поставити Ніеля одним із таких помічників розпорядника… Я зможу бачити його щодня, не розкриваючи своїх почуттів. Приймати з його рук одежу, знаючи, що він торкався до неї. І ніхто нічого не запідозрить».

— Що ти приніс?! — реальність вдерлася в мої солодкі мрії гнівним голосом розпорядника, який наганяв підлеглого. — У Його Високості сьогодні перші Великі збори. Він побажав надіти темне вбрання із золотим шиттям, а ти що приготував?

Помічник здивовано подивився на розвішані шати: темно-сине, темно-фіолетове, темно-зелене…

— Золоте шиття ж… — прошепотів він.

— Де чорне?! Чоботи є, а верхньої одежі під них немає! Неси її негайно!

— Немає чорного із золотим шиттям… — злякано вжав голову в плечі помічник. — Його Високість надягав його для візиту до наставника, а повернувся зовсім в іншому.

— Чому не доповів мені?! — схопився за голову розпорядник. — Потрібно було негайно замовити пошиття такого ж! Чоботи є, а верху — немає. Теліан явно помітив невідповідність і промовчав, щоб я втратив обличчя перед принцом! Він вже потіснив відповідального за пояси Його Високості, захопив владу й одноосібно поєднує ці посади. Скоро в усьому Шовковому відомстві залишиться тільки він. Ми й Палата спіднього стоїмо в нього на шляху!

— Які невгамовні амбіції, — жахнувся помічник.

У дверях, несучи перед собою короб з поясами, з'явився той самий Теліан. Він явно знав, що ці двоє обговорювали за його спиною, але вдав, що нічого не чув. Пліткарі одразу притихли, але продовжили крадькома стежити за ним.

Теліан розкладав пояси, нишпорячи в коробі в пошуках найбільш підходящого. Інші розправляли складки на широких рукавах, струшували невидимі порошинки…

Я вже хотів було зайти до своїх покоїв, але Теліан заговорив, і я завмер, залишившись непоміченим.

— Назрівають грандіозні зміни в укладі нашого двору, — сказав він. — На Шовковому відомстві це позначиться в першу чергу. Його Високість учора при імператриці сказав — і багато хто це чув, — що він має намір відкрити гарем.

Відповідальний із помічником перезирнулися, явно відчуваючи підступ і не знаючи, в чому саме.

Теліан вскинув брови в удаваному здивуванні.

— Ви практикуєте короткий сон? Не кажіть мені, що ви проспали таку важливу новину! Торговці вже щосили укладають договори на постачання товарів для жіночої половини палацу. Буде оголошено набір жіночої прислуги… Першою наложницею стане смертна. Поки вона розбереться, що до чого, і не набере собі служниць зі своїх, є можливість самим зайняти керівні посади, — його голос сочився непорушною впевненістю. — Я вже поговорив зі своєю дружиною. Ми заберемо собі «Взуття» та «Спідниці». Унизу почалася посуха, шовковиця сохне, тож якісний шовк подорожчає втричі. Потрібно поспішати із закупівлями, поки склади не спорожніли.

Очі помічника перебігали з одного обличчя на інше. Він хотів щось сказати, але розпорядник вскинув руку, закликаючи підлеглого до мовчання.

— Безглуздя! — різко кинув він. — Його Високість перебуває в істинному шлюбі, про який гарем може йти мова? Порожні плітки. Нам чи не знати, як при дворі намагалися обмовити Його Високість, шепочучись по кутках! То в нього в маєтку гарем із смертних наложниць, то таємна пристрасть до якогось колишнього соучня… Але всі ми були поряд із ним і його бездоганність бачили на власні очі. А про подорожчання шовку ти запізнився з новиною. Палата спіднього вже запаслася ним.

— Ну як знаєте, — знизав плечима Теліан. — Я попередив. Після не звинувачуйте мене, що втратили обличчя, а слідом і свої посади.

Забравши короб, він вийшов із покоїв.

Розпорядник трохи згодом виглянув за двері. Переконавшись, що Теліан точно пішов, він у хвилюванні замахав помічникові:

— Бігом до Палати спіднього! Нехай закуповують шовк!

— Але ви ж сказали, що його вже купили… — нічого не розуміючи, озвався юнак.

Розпорядник виразно закотив очі.