2

Вдома, як не дивно, ніхто не чув падіння метеорита. Навіть розповідати не буду реакцію батьків на мої слова про те, що камінь у моїх руках – небесний камінь. Мені не повірили. Батько втомлено махнув рукою, вказуючи мені на двері кімнати дівчаток – направив у ліжко. Я так і зробила. Насупилась і пішла до себе. Вивчення каменя довелося відкласти до ранку, оскільки старша сестра Дарина розкричалася, щоб я не вмикала світло і не заважала спати. 
 Наступного дня я сиділа за письмовим столом і розглядала свій метеорит. Виглядав він дуже цікаво. Начебто простий круглої форми камінь, шорсткий з западинками і опуклостями. Але з одного боку йому ніби бік щось гостре зрізало, і цей зріз мав гарну гладку, як скло, поверхню. Вона є глянсового чорного кольору. Онікс чимось нагадувала. При дотику ця гладкість на камені приємно холодила шкіру. Хотілося чіпати її постійно. Вона як магніт до себе притягувала. 
- Що це? – помітила мій інтерес до каменю Дарина. 
- У полі знайшла, - прибрехала я. Все одно не повірить, якщо скажу, що з неба впав. - Дивись, який він класний! 
Дарина підійшла ближче і теж почала дивитися на камінь. 
- На сувенір схожий, - сказала вона. – Тільки без гравіювання. На таких каменях зазвичай малюнки або написи з пам'ятними датами гравіюють. - І вона відійшла до свого ліжка, більше не виявляючи інтересу до мене. Сіла і заглибилася у вишивку. 
Я ж надихнувшись поданою сестрою ідеєю, вирішила увічнити своє ім'я на небесному камені. А що?! Круто ж! 
Взяла канцелярський ніж. Замислилась.А раптом оніксова поверхня каменю тверда як алмаз та її ножик не візьме? Провела лезом вертикальну смугу з гладкої сторони. Без зусилля на ній з'явилася подряпина. Я одразу пошкодувала, що зіпсувала таку красу. З подряпиною камінь вже не виглядав таким загадковим. Але робити нічого. Продовжила дряпати своє ім'я – «Ніна». 
Тільки я відклала ніж убік, як літери мого імені, починаючи з великої почергово засвітилися одна за одною, а потім трохи нижче мого імені в такому ж порядку вималювалися літери. "Ф" "Е" "Й" "Н". І різко одразу все зникло. Поверхня каменю знову виглядала гладкою і рівною без жодної подряпини! 
Що це було?! Руки так затремтіли, що камінь із них випав. З гучним стукотом ударився об стільницю. 
- Ти чого? - відірвалася від вишивки сестра. 
- Ти це бачила? - З круглими від шоку очима повернулася я до Дарини. 
- Що бачила? 
- Чари! 
– Про що ти взагалі? 
Я, дуже хвилюючись, схопила метеорит. 
- Дивись сюди! - І знову подряпала своє ім'я на камені. Чари повторилися і на очах у сестри. 
- Що за чортівня така?! – з жахом вигукнула Дарина. - Викинь його, негайно! 
- Він з неба впав! – Від того, що сталося на моїх очах,  я перебувала в дикому захваті. Викинути? Нізащо! З гарячковою запопадливістю я подряпала своє ім'я знову і знову. І щоразу поруч із ним з'являлися ці таємничі букви. Що це означає? 
Дарина покинула вишивати і вже невідривно спостерігала за моїми маніпуляціями з каменем. З жахом дивилася. Повторюючи як заведена, я повинна позбутися чортівні якнайшвидше. 
Я глянула на її зблідле обличчя.А що якщо… 
Надряпала її ім'я. І тут на наших очах під словом «Дарина» вимальовувалося ім'я «Максим» 
Мені стало ясно. Особливо після того, як у Дарини очі витріщилися ще більше побачивши ім'я брата. Ми з нею подумали про те саме. 
- Що це за штуковина? - Закричала вона. 
- Ти і Макс? - Одночасно з нею запитала я. 
Дарина розгублено заляпала очима. 
- Це секрет, - вражено прошепотіла вона. 
- Ха! – зловтішно засміялася я. - Вже ні! 
- Що це таке? – вкотре спитала шокована сестра. 
- Зараз дізнаємося, - закусивши, губу я почала старанно дряпати імена всіх знайомих мені людей. І поруч із кожним ім'ям з'являлося друге. У деяких випадках нам із сестрою знайоме і ми гадали, чи той чоловік  кого ми знаємо, чи все ж таки інший, просто тезка. А були імена поруч із якими нічого не з'являлося. Просто самі зникали. 
– Це камінь долі! - Зробила я висновок від експериментів з іменами. 
З сестрою ми домовилися тримати все таємно. Вона більше не стверджувала мені його викинути. В її очах спалахнула жадібність і вона висловила ідею використовувати камінь у комерційних цілях. Пророкувати людям долю за гроші. А для цього вивчити чарівний камінь добре треба. Чому прізвища на ньому не працюють, а лише імена? І чи всі імена можна подряпати чи лише тих людей, яких особисто знаєш? Як це взагалі працює? Фейн – це ім'я мого нареченого, виходить? Що за безглузде ім'я! Він іноземець? Мені, виявляється з наших із нею сестер, найбільше пощастило. Вийду заміж за багатого. Житиму за кордоном. 
Ось такі міркування лилися з неї потоком. 
А я подумки вимовляла це дивне ім'я, потім пошепки смакуючи його на смак. Мені вона вже подобалася. 
Я почувала себе щасливою, думаючи про Нього…