3

І тієї ж ночі це почалося… 

 Мене розбудив голос. Неголосно і незрозумілою мовою чоловік говорив. Я різко сіла у ліжку. Подумала - всі це чують, але сестри мирно спали у своїх ліжках. 
Тихо в кімнаті і темно, тільки їхнє сопіння лунає. А я чула в лівому вусі звуки. Оскільки раніше таких див зі мною не відбувалося, то я природно, пов'язала таємничий голос із небесним каменем. Вирішила, це він зі мною заговорив. Як у казці. 
А чому б і ні? Після літер, що світяться, з іменами я вже нічому не дивувалася. Знати б тільки про що він зі мною розмовляє! Якою мовою. Приємне мовлення, мелодійне. Але чоловічий голос такий сумний. Мені від його страждальних інтонацій стало сумно. Серце від співчуття до нього в грудях стиснулося. Схоже, камінь скаржився на щось. Може йому в шухляді  тісно чи страшно? Адже він у космосі літав, а там нескінченні простори. 
Тихенько спустилася по драбинці з другого ярусу ліжка і навшпиньки пройшла до письмового столу. Висунула верхній ящик, що належить мені, і дістала метеорит. Як тільки я доторкнулася до нього – невідома мова миттєво стала зрозумілою. Наче моєю рідною мовою заговорив, але я знала, що це не так! Це зі мною сталося диво. 
- ... Іліс така прекрасна ..., - почула. - Я збентежений, коли помічаю, що вона дивиться на мене. Моя ущербність - образа для її очей. Але я щоразу нагорі блаженства варто мені спіймати її погляд. Тешу себе мріями, що за всі муки, які я зазнаю, я отримаю її любов як нагороду. Якщо цього не станеться, значить у світі не існує Вищої справедливості… 
  І тиша.Наче висловився і розгублено замовк. 
І як я не трясла камінь, не прикладала до голови: до чола, потилиці, скронь - він не заговорив. 
До наступної ночі. 
   Дарині я не розповідала про те, що чула одкровення незнайомця. Я потім зрозуміла, що не камінь зі мною розмовляв, а через нього чую чиїсь думки, чи справжній голос. Як по стільниковому зв'язку. Жаль, відповісти не можу. А так хотілося втішити його. Він щоночі страждав від нерозділеного кохання. Або розділеною? Терзався сумнівами. Але як гарно, навіть поетично він описував свою кохану! Порівнював її з білокрилою голубкою, граціозним журавлем. 
Мені вже й передбачення долі стали нецікавими. Я з нетерпінням ночей чекала, щоб його коротенькі зізнання в любові до іншої дівчини підслухати. Ото б мене так любили! 
І раптом я почула щось інше. Інший голос. 
Від несподіванки небесний камінь у долонях стиснув. Він мені як перекладач служив. Без нього я не розуміла мови. 
- Ви тільки подивіться, хто тут у нас? - Вигукнув невідомий, перервавши любовні вилив знайомого голосу. Інтонації нової невидимої людини мені зовсім не сподобалися. У них чулося глузування, знущання: - Жалюгідний уродець Фейн посмів підняти голову і спостерігати за польотом леді Іліс? Опусти очі нікчема! 
  Зв'язок на цьому перервався. Він ніколи більше п'яти хвилин не тривав. 
Фейн? Я правильно почула ім'я? 
У збудженні заметушилась по темній спальні, розбудивши тупотом одну із сестер.

- Нінка! - гнівно прошипіла Таня, - ти чого  носишся, як пригоріла? Вгамуйся! А то встану і навалюю, спати всім заважаєш! 
Ха! Хто кому навалює це ще питання! 
Але мені не до розбірок з Танею було, тому я вийшла зі спальні, а потім і зовсім на вулицю побігла комарів годувати та все обміркувати. 
Фейн! Це весь час був Фейн! Я чула його голос! Але як же так? Він моя доля він мені призначений, як він може страждати за іншою дівчиною?! І як мені його шкода при цьому. До сліз. Хто насмілився так розмовляти з ним? Хто такий нарваний? І що там, не знаю, правда де відбувається? Чи все з Фейном гаразд? 
Хвилювання за нього і не добрі передчуття долали мене весь день. Надто неприємними були слова тієї іншої людини. Вони не обіцяли чогось доброго.