Частина 6.1

Лиходій теж не відчував задоволення від минулого дня. По-перше, його самолюбство було поранено постійними косяками з магією. По-друге, у нього поцупили жаданий кристал. І по-третє, тепер йому доводилося сидіти в засідці й чекати милості від природи, замість того, щоб пафосно перемогти всіх і спокійно віддатися улюбленій справі, тобто виробництву капостей.

Принцесу йому теж було трохи шкода. Дівчина виявилася не тільки симпатичною, а й з характером, а Лиходій таких поважав. «Треба їй завтра вранці пиріг віднести, — несподівано для себе подумав він. — Яблучний, із корицею. І де ж цього Дракона носить? Не втік же він, справді, до себе додому?»

Дракон дійсно не втік. Щойно переміщення закінчилося, і він зміг роззирнутися, стало зрозуміло, що проблеми тільки накопичуються. Судячи з усього, Лиходій відкрив прохід додому у свій світ, до себе в лігво, а отже, у Дракона була буквально пара хвилин, щоб звалити кудись якомога далі з центру кімнати. Але куди? Дракона і раніше знаходили за допомогою магії, тож біжи не біжи, а знайдуть і зараз. Згадати б хоч щось із маскувальних заклять чи тих, що відводять погляд, але, на жаль, пам’ять уперто мовчала. Хто ж знав, що в екстреній ситуації по довідниках лазити буде ніколи? І що довідників з собою не буде.

Стоп!

Дракон аж очі вирячив від нахабства тієї ідеї, що спала на думку. Лиходій, без сумніву, людина могутня, недурна, начитана та освічена. Отже, ймовірно, в його житлі є кабінет або бібліотека з книгами, звісно ж, рідкісними та давніми. І в цих самих книгах може бути й довідник із захисних заклинань або підручник із порталів. Може, описи й назви заклять будуть інші, але схеми й картинки мають бути все одно зрозумілими — магічні взаємодії в усіх світах працювали однаково.

Час невблаганно спливав, і Дракон кинувся шукати бібліотеку. Йому вистачило трьох хвилин, щоб оббігти весь третій поверх, ще хвилина, щоб знайти сходи вниз, ще дві, щоб посмикати двері кімнат на другому поверсі, і оп-па! — ось вона, жадана бібліотека. Дракон устиг скоцюрбитися між двох стелажів у далекому кутку, коли пласти реальності здригнулися і відкрився перехід для Лиходія.

Дракон чудово відчув знайому ауру, перелякано завмер, очікуючи розправи, але Лиходій під час обшуку вежі його просто не помітив — занадто темно було між шафами. Звісно ж, не виявивши ворога з викраденою реліквією, Лиходій кинувся до своєї кулі.

«Ну все, тепер мені точно гаплик», — подумки викопав собі могилу Дракон, обмірковуючи фасон надгробного пам’ятника з відзнакою «за дурість». 

Але куля нічого не показала, крім каламутних білих розводів: вежа Лиходія виявилася зачарована від магії пошуку так якісно, що навіть сам Лиходій із кулею не зміг пробитися через власні чари. Знав би, в який бік дивитися, може і впорався б, а так, вважайте, пощастило Дракону.

Невдовзі хлопець тихцем вибрався з книжкових завалів і став спостерігати, що ж буде далі. Прокрастися до кабінету, йдучи за слідом аури, виявилося просто, але от побачене там добило Дракона остаточно: Лиходій виявився мужиком, причому не молодим, буркотливим і зовсім не симпатичним. Дракон ще раз для впевненості перевірив магічний відбиток і порівняв зі спогадами з печери, але помилки не було.

Чоло вкрив рясний холодний піт, губи наче кухонною щіткою подряпало. Виходить, це з оцим ось підстаркуватим непорозумінням у плащику Дракон цілувався менше ніж годину тому? Дракону замлоїло. «Твою ж в бога душу матір!», — похмуро подумав він і, наплювавши на обережність, вирушив униз, у підвали: шукати, де ж тут льох із міцними напоями.

Пляшки знайшлися швидко. Пійло в них виявилося зовсім не водичкою, і до моменту, коли Лиходій вирушив за Принцесою, Дракон уже майже відключився. Його клепки вистачило на те, щоб не завалитися спати просто на підлозі в коридорі, а відповзти кудись у темний непримітний куточок. Не збентежила Дракона ні наявність у куточку ґрат, ні брязкання ланцюгів, ні підозрілий холодок. «Тут мене точно шукати не стануть», — похмуро подумав він і забрався на дерев’яну полицю одного з приміщень, обійнявши пляшку.

Загалом, появу Принцеси в сусідній камері Дракон безсовісно проспав, блукаючи хвилями алкогольного небуття.