Розділ 3.1

Однак тут на мандрівників чекали неприємні новини. Золото, звісно, виявилося в ходу,  та й колоті дрова ніколи зайвими не будуть, але вільна кімната залишилася тільки одна і з одним ліжком.

— У нас ярмарок сьогодні почався. Ще тиждень буде, тому все забито. Вам пощастило, що сьогодні один купець виїхав: вдало розпродався і відбув геть. Не ви, то інші за пів години заберуть останнє місце.

— А подивитися можна? — жалібно простягнула Принцеса.

Кімнатка була крихітна, але чиста, а ліжко не те щоб дуже широке, але й не односпальне.

— Мабуть, підійде? — запитально мовила Принцеса, згадавши, що вони з Драконом взагалі торкатися одне одного не можуть, а тому спати в одному ліжку їм не заборонено від слова зовсім.

— Ага, мабуть, — не став відмовлятися Дракон. Судячи з розчарування в очах, аргумент про «спати, але не торкатися» також спав йому на думку.  

— Люб’язний, — взяла бика за роги Принцеса. — А де у вас тут мага знайти можна?

— А для чого вам? Є знахарка, є заклинач погоди, амулетами на площі зараз людей п’ять торгує.

Дракон заперечно мотнув головою з-за плеча трактирника — мовляв, не те, занадто дрібно.

— Нам би когось серйознішого, справжнього мага, чаклуна.

— Серйозніших немає, — розвів руками дядько. — Глушина у нас і тихо, у місто вам треба. Днів чотири на возі торохтіти.

Дракон знову похитав головою і зробив величезні очі — мовляв, далеко, і взагалі це не те, питай ще.

— А може, живе у вас тут хтось підозрілий? — зайшла з іншого боку дівчина. — Відлюдькуватий, похмурий, чаклун у відставці чи на пенсії?

— Немає у нас таких, ми люди пристойні, — обурився трактирник. — На площі питайте, а у мене і без вас справ повно.

І викотився за двері, невдоволено бурмочучи щось про нахабних постояльців.

— А чотири дні на возі — це нам не підходить? — вирішила з’ясувати для себе Принцеса.

— Портал не туди вів, я особисто вивалився на самому вильоті, інакше б мене просто розірвало. Не в той світ — це можливо, але територіально точка приземлення мала бути спроєктована сюди, ну, півтора-два десятки кілометрів убік максимум. А чотири дні шляху навіть на найстарішому возі з мохноногою шкапою — це суттєво більше. Якщо наш викрадач не зовсім дурень, то має бути поруч — або в цьому світі, або в сусідньому. Тож чекаємо, поки нас знайдуть.

— А ти не так уже й погано цей курс про портали пам’ятаєш, — шанобливо мовила Принцеса.

— Такі дрібниці у нас навіть дитина знає, — зітхнув Дракон. — Це не університетський рівень.

— Поглянути б на ваш університет, — розмріялася раптом Принцеса.

— В тобі ж магії ні краплі.

— Зате мізки на місці, — огризнулася нахабна блондинка.

Дракон нічого не відповів, тільки насупився й відвернувся.

— Ти як хочеш, а я йду спати. В моєму світі вже, мабуть, середина ночі, а я ще й після цілого дня в універі, — Принцеса поспіхом завалилася на ліжко.

— І тебе не бентежить, що я спатиму з тобою в обіймах? — примружився Дракон.

— Ну-ну, спробуй, нематеріальний ти мій, — мрійливо вишкірилася Принцеса. — А взагалі-то ні, я так втомилася, що мені байдуже. Чіплятися не будеш — і то добре.

— А я взагалі-то їсти хочу, — Дракон присів на ліжко, повністю ігноруючи ноги дівчини, крізь які пройшла його п’ята точка. — Зручна властивість, однак, — посміхнувся він, — можна на меблях економити. Ти давай спи, а я піду вниз, їжі куплю. Чи виграю в карти. Якщо маг тебе першу зустріне — не забудь мене знайти в залі внизу, гаразд?

Принцеса тільки рукою махнула і відчайдушно позіхнула в подушку.