Частина 1

Зі щирою подякою присвячується найріднішій людині,

що надихнула на творчість і подарувала веселий настрій!

Усе почалося, як годиться, з дракона.

Такого, знаєте, який сильний, владний, із голим торсом — усе як має бути в гарній романтичній історії. І обов’язково з кубиками на пресі, бо ж без них нічого не вийде. Шкода лише, ми не знаємо його імені, тож нехай буде просто Дракон із великої літери. Зрештою, не в імені суть, головне, що Дракон був із магією, крилами та весь такий могутній.

Так от, наш Дракон із великої літери був великим оригіналом. Він не марнував дні, підкорюючи серця прекрасних леді, і навіть не очолював своє могутнє й непереможне королівство. В арсеналі його щоденних розваг не було поєдинків, магічних досліджень, мандрівок чи захопливих пригод.

Наш Дракон страждав. Відчайдушно, щиро й із повною самовіддачею. Будь-який сторонній спостерігач, звісно, міг би сказати, що дарма він так себе мучить. Усе минає, і це теж мине, як було написано на якомусь персні — чи то всевладдя, чи то Соломона. Втім, у світі нашого дракона все одно не було ні першого, ні другого, тому повернемося до суті: наш дракон, ой, перепрошую, наш Дракон-із-великої-літери, страждав. З дуже банальної причини: у нього на носі була сесія.

До кінця добігав четвертий семестр навчання. І якщо перші три Дракон із якимось неймовірним везінням, що не мало обґрунтування ні з наукового, ні з надприродного погляду, ще якось пережив, то четвертий семестр — із квантовою теорією редукції магічних впливів — загрожував стати його останнім у елітному магічному університеті. Зрозуміти, осягнути, а тим паче навчитися коректно застосовувати знання з цього курсу Дракон не міг від слова «зовсім». З прихованою заздрістю та не дуже прихованим смутком він спостерігав за більш талановитими однокурсниками, мріючи опанувати хоча б половину заклять, викладених у грубезному посібнику для другокурсників.

А десь у сусідньому світі, зовсім не такому розкішному й щедрому на магію, проживала, і непогано, скажу я вам, одна панночка. Тобто дівчина. Чи прекрасна незнайомка? Назвемо її для простоти Принцесою. Не тому, що її батьки походили з Віндзорів чи Валуа, і геть не тому, що гардероб дівчина підбирала, дотримуючись усіх модних порад від провідних стилістів королівських сімей. Щоправда, здебільшого у секонд-хендах, зате виключно серед брендових речей. Нові в неї теж були, але не брендові, а безіменні з ринку. Бо вибачайте, тут уже на що грошей вистачає. Бачили розміри стипендій? Отож-бо й воно.

Так от. Принцесою ми її називатимемо просто тому, що вона розумниця, красуня, добре вчиться і, загалом, становить для нас не абиякий інтерес. Чому? Все просто: саме вона стане головним персонажем цієї історії. А оскільки у нас уже є Дракон, то має з'явитися й Принцеса, куди ж без неї? Вчилася наша героїня на другому курсі, тільки у неї на носі була третя, а не четверта, сесія — адже пори року різні в різних вимірах. Так-так, Принцеса народилася геть не в тому світі, що Дракон! І це б створило для нас чималу проблему, якби в хід історії не втрутилася третя з головних дійових осіб нашої маленької казки.

Лиходій. Ви не помилилися, теж із великої літери, для підтримки авторського стилю і єдності оповідання. Лиходій був, як і належить: злим, старим, підступним, із маніакально-депресивним психозом, манією величі, дисоціативним розладом особистості та сколіозом до купи. Одягався Лиходій виключно в балахони з каптурами, щоб мало хто міг бачити його обличчя. А ще так було загадковіше. Балахони він, не шкодуючи грошей, замовляв у найкращого кравця в місті, вимагаючи використовувати тільки найякісніші тканини, щоб пригнічувати навколишніх відчуттям фінансового домінування.

Заради притаманного лиходіям антуражу Лиходій купив на околиці міста занедбану вежу. Підремонтував, підфарбував, прикрасив кованими химерами (чим зубастішими та страшнішими, тим краще!), старанно стежачи за тим, щоб химери не надто часто кусали відвідувачів. У його світі, на жаль, ковані тварюки поводилися надто активно і процесу дресування піддавалися слабко. Зате виглядали напрочуд ефектно. Словом, створивши потрібну для творчої роботи атмосферу, Лиходій ревно взявся за промислове виробництво капостей у світовому масштабі. З завзяттям, смаком та натхненням, під хард-рок та треш-метал.

Але сьогодні у Лиходія теж був кепський настрій. Йому відчайдушно хотілося закінчити один експеримент, для якого був потрібен особливий артефакт: рідкісна і дорогоцінна штучка з іншого виміру. Лиходій давно вже опанував мандри між світами з метою пошуку, привласнення та подальшого незаконного використання знайдених предметів. Іншими словами, професійно займався міжсвітовою контрабандою без сплати податків, оформлення митної декларації чи хоча б перевірки ветконтролю.

І треба ж було такому статися, що цей самий жаданий артефакт виявився йому банально недоступним. Ні, подивитися, понюхати, навіть магічно вивчити його Лиходій, зрозуміло, міг. А от взяти в руки й транспортувати — на жаль, не виходило. Чи то полярність у їхніх світів була різна, чи то Лиходій та артефакт коливалися в магічній протифазі, але ось такий пердимонокль трапився. 

Лиходій випробував усе: хапати артефакт руками, телепортувати, левітувати. Навіть примудрився підняти та пересувати його за допомогою вітряної магії, але, на превелике своє розчарування, запхати омріяну здобич у портал так і не зміг.