Розділ 4 . Сяйво рожевого місяця

Коли Ключик повернувся в замку Книги, по всій бібліотеці розлилося ніжне, тепле світло. Воно було не яскравим, як сонце, а м’яким, як пелюстки квітів. Айлін відчула, як її Колечко-Вогонь на пальці стало гарячим, а три білих пера в повітрі почали витанцьовувати складний візерунок захисту.

​— Дивіться на вікно! — вигукнув Василь, який щойно боявся тіней, а тепер стояв, заворожений видовищем.

​За високим стрілчастим вікном бібліотеки ніч раптом стала рожевою. Це не було марево — це настав час Рожевого Місяця, про який Айлін співала у своїй пісні. Його промені пробилися крізь скло і впали прямо на Книгу, яку тримала Сімка.

​На сторінках почали з’являтися літери, написані почерком тата.

​«Провіднице, ти знайшла шлях. Твій ключ — це твоє серце. Твій вогонь — це твоя правда. Пам’ятай: темрява — це лише місце, де ще не запалили свічку».

​У цей момент істота на чотирьох, яка раніше здавалася монстром, остаточно змінилася. У рожевому світлі вона перетворилася на величного Срібного Вовка — Фенріра. Він підійшов до Айлін і схилив голову, дозволяючи їй торкнутися своєї шерсті.

​— Він не просто охоронець, — прошепотіла Надя,   притискаючи до себе лисичку Мілу. — Він — частина твоєї душі, Айлін. Він — твоя сміливість.

​Сім друзів стали в коло навколо Книги, поклавши руки один одному на плечі. Оля, дві Марічки, Стас, Василь, Юрко та Айлін — сім сердець забилися в один такт. У центрі цього кола Мушка раптом почала світитися, стаючи тією самою «Срібною Ниткою», що з’єднує землю і небо.

​— Ми змінили фінал, — сказала Айлін, і її голос звучав як дзвоник у тиші. — Ми не перемогли монстра, ми зробили його другом. Тепер у Букнеті з’явиться нова глава, де світло ніколи не згасає.

​Вона підняла Книгу високо над головою. Три білих пера — від Тані, Тата і прабабусі Ганни — м’яко опустилися на обкладинку, назавжди стаючи частиною її палітурки. Рожевий Місяць на небі спалахнув востаннє, благословляючи Провідницю та її вірну Сімку.

​Коли вони виходили зі школи, Айлін відчувала в кишені куртки ключ і перстень. Вона знала: попереду ще багато місяців — Синій Травень, Золотий Червень... Але вона більше ніколи не буде боятися ночі. Бо ніч — це просто простір для її магії.

​«Я — Провідниця Світів, — подумала Айлін, посміхаючись зіркам. — І це лише початок нашої великої історії».