1.Усе буває вперше

 Настав час обирати своє майбутнє. Рен ще з дитинства мріяла стати маготворцем. Тому як тільки їй настало 14 років, вона відправилася на навчання.  

 Дорога зайняла цілий день. Так як дівчина не була з багатої сім'ї, то довелося добиратися пішки. Але слід радіти тому, що батько може оплатити вартість навчання.

 Ранок. Люди зібралися біля воріт академії. Вчителі почали показувати територію. Кожному дали ключі від кімнати, у якій будуть проживати останні 5 років навчання.

 Рен буде жити не одна. Свою нову сусідку вона вирішила не чекати, а прогулятися по академії, так як до комендантської години залишилося ще 3 години.

 Територія величезна. Там є своя бібліотека, навчальні корпуси та місце для тренувань з магією. 

 Раптом на стежці з'явилося невеличке чорне кошення. На вигляд йому було десь 3 місяці. Вона підійшла та почала гладить тваринку. Хоча чорні коти – символ нещастя, але Рен їх обожнювала. На її думку, колір шерсті не зможе вплинути на судьбу людини. Кошеня було явно домашнє. Невдовзі воно відійшло від Рен та пішло своєю дорогою, хоча декілька хвилин тому кошеня муркотіло на руках.

— От цікаво... Невже я не одна люблю чорних котів, що його хтось приютив? — подумала дівчина.

 Не встигла вона зробити й крока, як її хтось окликнув. Незнайомка виглядала охайно, на ній було багато прикрас, що свідчить про достаток, має середнє по довжині світло-русе пряме волосся.

— Дивна ти, гладиш це нещастя на лапах і ще з посмішкою на лиці, —роздратовано сказала дівчина, проходячи повз.

Закотивши очі, Рен спокійно відповіла їй вслід — Не всім дано сміливо дивитися цьому "нещастю" в очі. Та незнайомка пішла далі, але навіть здалеку було помітно її гнів.

 Окреме задоволення Рен приносило ставити таких як та дівчина на своє місце. Через якийсь час вона вернулася до своєї кімнати. Побачивши свою нову сусідку Рен була в шоці, адже це була та незнайомка. Мягко кажучи, нова сусідка також була не дуже задоволена обставинами. На щастя, вони благополучно ігнорували один одного весь вечір. Рен лягала спати з думками по типу "Невже я проживу останні 5 років в одній кімнаті з своїм ворогом? За що мені таке нещастя?!"

 День почався не з кави(маленька ще для такого), а з того, що усім видали нову форму та посохи. Посохи, які видали учням, не були чудової якості. У своєму новому вбранні вона пішла на урок.  Виявляється магія складається із своєрідних "формул", а також необхідно мати велику уяву. І тому на спочатку варто вивчати математику, адже вона розвиває логічне і критичне мислення. 

 Також важливим є спорт. Якщо ти занадто слабкий і не можеш здолати нечисть, то є один вихід – тікати. Але ще потрібно подумати як непомітно утікти та залишитися живим і чи взагалі хватить сил це зробити.

— Математика мені скоро почне снитися у страшних снах, хоча це тільки перший день навчання... От чому система навчання така нудна? Чи вони це роблять спеціально? — Рен не помітила, як сказала це вголос, на що вчителька кинула осудливий погляд, але промовчала.

...

Два тижня пройшли непомітно. Не дивлячись на то, що Рен була доволі кумунікативною, але друзів у неї не було. Тиха атмосфера а в класі та той факт, що було близько 7:30 годин ранку, змусило Рен дрімати на уроці. Цю тишу порушило раптове питання вчительки, яку учні прозвали "болотною відьмою". Жінка була не молода та й характер був відповідний кличці.

— Хто дасть відповідь на моє питання?

Побачивши, що усі мовчать, хтось навіть почав дивитися у вікно, ніби перед нею сидить не людина, а порожнє місце, але очі вчительки помітили Рен, яка безцеремонно дрімала.

— Ніхто ще на моїх уроках не спав... Значить хочеш відповісти на питання. Вставай!

Рен збудив крик вчительки. Вона спочатку навіть не зрозуміла, що звертаються до неї. Піднявшись з свого місця, дівчина заговорила — Можете повторити ще раз свої слова?

Жінка зітхнувши сказала — що слід робити, якщо знайдеш невідомий рукопис якогось заклинання?

— З одної сторони людське бажання побачити те, що їй не варто дивитися може призвести до тяжких втрат. Як ви нас навчали, варто рукопис віддати маготворцям із досвідом. Як щодо мене, цей варіант нудний. А якщо заклинання розкласти на будову і скласти своє, то в рази легше...

—Да ти... як тобі це змогло залетіти в голову?! Спочатку говорила правильні речі, а після цього кудись не туди понесло! Знаєш, що може бути з такими як ти?! Ти ж від такого навіть померти мо...— Недоговоривши свої слова, вчительки замовчала на декілька секунд, але пізніше продовжила — Вийди з класу!

 Почувши ці слова, Рен зібрала свої речі та радісно вибігла з класу, адже їй не доведеться проводити час за нудним предметом. Якщо просять йти геть, то це не завжди є справжнім бажанням людини та це не означає, що слід це робити, але Рен цього ще не розуміє. 

 Довго відпочивати не довелося, так як сьогодні нарешті начнуться практичні уроки магії. Рен втомилася від однієї теорії і чекала цього. Її групу привели на майданчик, який знаходиться на свіжому повітрі. Усіх чекало одне завдання: попасти прямо в мішень.

 Практику буде вести новий вчитель. З першого погляду було ясно, що на його уроках не існуватиме й натяку на поблажки. Він розповів, як саме потрібно потрапити у мішень. Також зауважив, що з перші рази будуть тяжкими для кожного. 

 Рен займала третє місце у черзі. Дивлячись на ту, хто була першою, вона трішки здивувалася, адже обличчя дівчини, яка намагалася потрапити в мішень, не було спокійне, а навпаки. Спершу вона мала життєрадісний вигляд. Дивним стало те, що після того, як дівчина націлилася в мішень, на її обличчі читалася паніка. Зразу було помітно, що попасти в ціль – тяжко. 

 Рен сильніше стиснула свій посох, який тримала у долоні. Час пролетів швидко. Тепер настала її черга. Націливши посох у мішень, вона заплющила очі. У цей момент Рен змогла уявити тільки одне – вогонь. Через декілька секунд він з'явився наяву.