ГЛАВА 27

     Габріела

     В усьому винна Лівія! Виключно її провина, що я так зреагувала і посварилася з Ітаном. Ще й яка ганьба, той з кимось побився і загримів у відділок!

    Врешті решт сестра мала страждати, а не скуповувати сукні та прикраси в найкращій крамниці острову за нечувані гроші. Як їй взагалі вдалося підчипити такого хлопця як Янніс?

     Це я майбутня наречена маю купатися в увазі та подарунках. Мої примхи мають виконуватися. Хіба це справедливо? 

- Доню! Що між Вами з Ітаном відбулося? 

- Нічого! - брешу й не моргаю. - Я вийшла з номеру всього на п'ять хвилин, а коли повернулася його вже не було. А потім, сама знаєш, він подзвонив з відділку з проханням забрати його звідти.

- Ви бува не посварилися? - знову затягнула свою пісню жінка.

- Ні-і… - протягую я, хитаючи головою.

     Мозок трішки винесла, а так, яка сварка? Просто розповіла про нього все що думаю, ну ще декілька разів порівняла з Яннісом. Порівняння виявилося явно не на користь Ітана. Хіба це сварка? Що, треба сприймати близько до серця усі мої слова? То він взагалі до життя не пристосований? Варто звикати, бо ще буде попереду! Ось піду під вінець, щоб впевнитися, що вже нікуди не дінеться…

     Янніс.

     Відділок на острові Корфу - похмуре місце в яке краще не потрапляти.

     Поспілкувався трішки з поліціянтами.

     Так кортіло залишити Ітана повідпочивати трішки в камері разом з “вершками суспільства”. 

    Навіть не знаю, що було б для нього гіршим покаранням - ніч у відділку чи в одному номері з Габріелою? Від останнього припущення навіть у мене на загривку волосся дибки стає.

    Все ж таки домовився, щоб Ітана випустили, навіть зголосився відвезти в апарт-готель цього “пахнючку”… якщо чесно, устілки кросівок в яких я займаюся спортом пахнуть більш приємно. Відкрив повністю вікно в автівці, щоб не задихнутися від амбре перегару. Це що треба було пити гальмівну рідину?

- У тебе з Лівією все серйозно? - неочікувано запитав той.

     Ох ти ж, а ось і ревнощі підвезли! То ось чому він вирішив так набурбелитися!

- А хіба не схоже? 

    Поглянув у дзеркало заднього вигляду на цього типа, вилиці напружені, знову нервове загострення? Іншої відповіді чекав? Щось по типу: “Ні вона чекала тебе увесь цей час, а я так, для супроводу!”.

- Ти знав, що ми з нею зустрічалися? - яка корисна інформація.

- Знав! Лівія розповіла! А ще про те, що ти швиденько переметнувся до Габріели. - якщо вже називати речі своїми іменами.

- Ну, тут вона не про все тобі повідала і не все так однозначно…

- Звичайно! Чувак! А це зараз актуально? Здається в тебе через декілька днів заручини. Щось не так?

- Ми бачилися сьогодні з Лівією! У нас було побачення, вона приїхала до мене на пляж. 

- Вітаю! - сухо відповів, хоча чесно, стало неприємно. А це вже у мене ревнощі?

- То чому до номера не запросив? Думаю твоя наречена зраділа б! - додав я.

- Все складно! - Ітан видихнув і награно закатав очі під лоба.

- Видно Ваше рандеву було не таким вже й вдалим, якщо після того ти пішов товкти пики перехожим.

- Той чувак сам до мене…

- Угу! - я кивнув головою, з такими як він не слід сперечатися, дешевше вийде.

     Нарешті, ось і паркан апарт-готель показався, щойно повернув за ріг.

- Нашу подорож завершено, кінечна! - вигукую голосно бо той вже почав куняти.

    Зупинив автівку біля узбіччя. Після того, як припаркувався ще й досі не дуже тверезий Ітан спробував самостійно вибратися з салону. А у відчинене вікно протислася Габбі. От кого менше всього хочу бачити, то це її.

- Привіт ще раз! - пролепетала оксамитовим голосом. - Чим я тобі можу віддячити за твою послугу? - її пальці легенько торкнулися мого плеча. 

     Щось мені підказує, якби не було Ітана поруч, її поведінка була б більш активною та розв'язкою. 

- Віддячити? Наступного разу просто краще слідкуй за своїм песиком, а то повідок в номері залишився! То я спокійно спатиму вдома в обіймах коханої жінки!

     Мені здається, чи після цих слів Габбі почала шипіти, а її око сіпатися?

- І доречі! Рекомендую сьогодні гарненько виспатися, завтра Вас чекає екскурсія, на яку ти сама й напросилася!

- То ти зробиш це для нас? - просяяла вона. 

- Так! Хапай свого принца, бо бачу йому потрібна допомога! - відповів їй показуючи в бік де Ітан саме справляв нужду у горщик з пальмою на вході. 

     Нарешті вона залишила мою автівку у спокою, і перестала витирати собою бокові дверцята. Можна забиратися звідси. 

     Спочатку ще відправив сповіщення Лівії.

     “На добраніч красуне, Ітана передав у хвацькі руки Габріели. Зустрінемося завтра зранку!”

     Думаєте слова Ітана якось вплинули на моє бажання ще раз за сьогодні відвідати помешкання Лівії? Зізнаюся, трішки ревнощів все ж таки було, але поглянувши на це жалюгідне створіння, яке не поцуралося, як той Сірко помітити територію надзюривши у горщика… Камон! Ви серйозно так погано думаєте про неї, вирішили, що вона знову поведеться на нього? Звичайно, трішки вже дізнавшись про характер блонди, та вплив на неї цієї сімейки, можу припустити, що він міг витягнути її з номеру за допомогою хитрощів чи маніпуляції. Але ж вона вже доросла дівчинка, дасть собі ради й в змозі постояти за себе!