ГЛАВА 18

     Янніс.

- Агов! Братику! Прокидайся! - почув крізь сон голос молодшої сестри Аліси.

     Розплющив та потер сонні очі. 

     О котрій вчора заснув? Навіть не знаю. Пам'ятаю, що довго лежав у ліжку, вглядаючись у темряву. А думки всі були про гордівливе біляве створіння, яке неочікувано увірвалося в моє життя.

- Розказуй! - нетерпляче зайорзала біля мене на краю ліжка.

- Про що, Алісо! Дай хоч прокинутися! - вхопився з усієї сили за край тоненької ковдри, щоб бува у цієї малої не хватило клепки відкинути “моє прикриття”, бо під ним, як Ви вже здогадалися я геть оголений.

- Всі знайомі гудуть, а я ще не знаю! Ло, так та вже взагалі мені дірку в мозку просверлила, хто та дівчина з якою тебе вчора бачили!

     Зараз почну по порядку! Ло, або скорочено від Лорена… Подружка моєї сестри і… Особа, яка по мені зітхає протягом… Та грець його знає, здається вони з сестрою ще й до старших класів не ходили, а вона вже наче прописалася в нашому будинку. Вигадувала будь що, щоб залишитися  у нас на ніч. А коли підросла шукала привід, щоб залишитися зі мною наодинці. От про кого вже точно не хочеться згадувати, так про неї. Скільки разів пояснював і все одно марно! 

     Цікаво, кому ж першому відірвати язика за те, що про мене почали ширитися чутки та плітки? Чомусь так здається, що любий друже Адріан не вміє тримати того язика за зубами!

- То хто вона? - Аліса вчепилася за край мого простирадла й, потягнула на себе.

- Відчепися! - пробубонів я, тримаючи міцно тканину.

- Відчеплюсь коли розкажеш! Бач! Варто було поїхати з дому, як з'явилися таємниці від мене! 

     Дурненька! Таємниці завжди були, просто я ліпше шифрувався! А зараз так невдало спалився з тим рестораном. Думав, що пощастить і не натраплю на його власника - Адріана! Втрачаю пильність? Може це вже перші ознаки старості? 

- То хто вона? 

     Боже, дістала!

- Знайома! Ясно? 

- На скільки близька знайома? Ти повернувся додому аж під вечір!

- Просто допоміг дівчині розв'язати її проблему! - вигукнув і підперезавшись  ковдрою зіскочив з ліжка.

- Ти… І просто допоміг дівчині? Просто! Проблему! Та ці слова взагалі не можуть бути разом у одному рядку. У неї вже величезна проблема, якщо вона тебе зустріла на своєму шляху! 

     Гарної ж сестра думки про мене!

- Я виріс, Алісо! - вигукнув по дорозі до ванної кімнати.

- А де мій подарунок, Яннісе? - почув крізь звуки краплин води від душу.

- Нічого там не чіпай, мала прониро! - крикнув своїй родичці.

- Знову секрети від сестри! - обурилася вона.

     Не дівчини - вогонь! 

Ох і підозріле те шарудіння! Хтось зараз добряче відгребе!

- То це мій подарунок? Але ж це не Victoria's Secret! Та наче теж нічого…

     Все ж таки Лівія поклала  комплект своєї білизни замість тої, якою скористалася доки її валіза була у мене.

- Поклади і нічого не чіпай! - Закрив валізу перед її носом.

- Чому? - примружила очі.

- Бо ця річ не твоя!

- Он як! Просто знайома кажеш! А Дрю* (скорочено від Адріана), запевняв, що ти її представив, як свою наречену, та ще й обідав у колі її рідних. 

     Капець цьому зраднику! Треба було попередити того чортяку, що то була гра для порятунку знайомої. Знову безтурботно думав, що обійдеться!  Аж ні! Це все ще острів, де плітки розходяться, як гарячі пиріжки на морозі!

- Ось! - дістав свою банківську картку. - Замов собі все що захочеш! В розумних межах, звичайно!

- Ти купуєш моє мовчання?! - знову примружила очі й підперла боки руками Аліса.

- Ні! Все ще намагаюся владнати курйоз з твоїм подарунком!

- То що мені сказати Ло, якщо вона знову мене запитає?

- Що сказати? - замислився я. 

      Скажи, що мене вкрали інопланетяни!

     Можливо присутність моєї вдаваної “нареченої” на цьому острові не така вже й безглузда ідея! 

- Все що завгодно, Алісо! - чомусь мені так байдуже, що просто неможливо передати. - І вийди будь-ласка з моєї кімнати, мені треба одягнутися. 

     Лівія.

     Відкрила очі й потягнулася на ліжку. 

     Знову серце неприємно стислося від останніх спогадів.

     “Я зробила все, що могла в той момент!”, -  нагадала собі. 

     Дійсно, що я мала зробити, стрибнути на нього й заплести ноги ззаду? 

     Чемно подякувала про допомогу. Навіть аж занадто, принаймні зараз так здається. От обійми були зайві. Подумає тепер, що я… я… 

     Та яка різниця, що він там подумає, якщо пішов!

     Немає хлопця, нема проблем! 

    Така собі втіха, якщо чесно!

    Піднялася з ліжка і огледілася.

    Вранці помешкання виглядає ще краще ніж увечері. 

    А вигляд, вигляд який! Наче в казці!

    От тільки ця казка інколи з гіркими нотками! Щойно про це подумала, як залунав відео-дзвінок!

- Ти прокинулася, спляча красуне? - запитала мене мама. - Чому вчора не сказала, що Ви з Яннісом перебираєтеся?