ГЛАВА 11

     Янніс.

     Я думаю, що дуже не помилюся, якщо опишу блонду так: її гонор і зверхня поведінка така собі захисна реакція, спричинена відношенням до неї рідні, плюс погана здатність опиратися стресу. Не стільки відношення батьків, скільки зведеної сестри, як я зрозумів з спостереження і тих коротких висловів, які дозволила собі повідати Лівія. Конкуренція між дівчатами, видно, тягнеться ще з самого маличку. При чому явно не на користь моєї нової “подружки”. І тут я на боці Лівії, хоч вона одразу мені і не сподобалася. 

     Чому так? Запитаєте Ви? Ну хоча б тому, що Габбі вперто її провокує. Виставляє таким собі невдалим створінням, в порівнянні з нею - успішною красунею, нареченою, донькою… та ще безліч епітетів.

      Тепер далі по порядку. 

     Ітан. Якщо чесно він мені не дуже дійшов. Пасивний чувак, який не здатний на власну думку! Який швиденько переметнувся на “інший бік” варто було лише поманити! Про які справжні почуття взагалі йде мова? Врешті-решт, може виявитися, що йому не потрібна жодна з дівчат, хай хоч горлянки перегризуть одна-іншій через нього. Лише додасть плюсик до своєї і без того роздутої самооцінки.  Він тут, такий увесь “чарівний принц”, поки в цьому всьому має свій інтерес і задоволення своїх потреб, певний престиж, адже родина не з бідних. 

     Ну і за себе пару слів.

     Насамперед, чому я не вшився звідси, щойно багаж опинився в моїх руках? 

    Одне з моїх власних припущень чому так - цікавість! А ще… щось дуже близьке до жалості… співпереживання я б навіть сказав. Якось вихований так, що готовий допомагати тому, хто цієї допомоги потребує. 

     Звісно, якби не було вільного часу все б могло бути по іншому, але чомусь же так сталося. Ну, а в випадковості я вже давно не вірю. 

    І останнє, звичайно - блонда. Норовлива та гаряча штучка, яка ще й досі до кінця не усвідомлює своєї сутності та справжньої жіночої сексуальності, і як цим можна користуватися задля своєї вигоди. Ще її відвертість та правдивість зіграли не останню роль. Почала б “скакати”, бити себе в груди, як у неї все добре, яка вона “особлива”, або придумувати щось на ходу, чи брехати мені, ноги б моєї поряд не було. Натомість відчув її: вразливість, незахищеність, навіть біль від образи, теж не помилюся, якщо додам до цього переліку. Тому й лишився. 

     Ось якось так!

     Вийшла з ванної кімнати в білій сукні. Тримає в руках капелюшок.

     Ну що сказати? Я вражений. Не те що попередній образ “цнотливої героїні” чужого роману. 

     В цьому образі вона жінка: доросла, приваблива, сексуальна.

     Повільно встаю з крісла, дістаю білу стрічку, яка лежить зверху в відкритій валізі. Підходжу до неї. Застигла неначе вкопана. Прибираю прядку білявого волосся з її лоба, заводжу його за вушко. Моя рука тягнеться до її потилиці, збираю волосся у хвіст. Трішки тягну на себе, щоб вона підняла підборіддя й, розвертаю її до великого дзеркала. Зав’язую стрічкою волосся, не дарма стільки років тренувався на молодшій сестрі. Відкриті риси її обличчя тепер  виглядають врази виразніше. 

- Так краще! - шепочу тихо.

     Помічаю, як гладенька та оксамитова шкіра на оголеній спині та руках одразу перетворюється на гусячу. Посміхаюся про себе.

     Зараз у відбитку дзеркала: красива жінка, впевнена, з шикарною фігурою, яку ідеально обтягує еластична біла тканина сукні.

     Знаєте, якби вона була моєю жінкою, той факт, що під сукнею вона геть гола добряче  додав би градусу збудження і ми навряд чи взагалі вибралися б з цієї кімнати.

      Добре! Зізнаюся! Такі думки щойно промайнули, але вчасно зупинив себе! 

    Цікаво пізнавати не кваплячись! Доводити своїми діями до шалу, жаги! А потім торкатися розпашілого тіла. Ніж нахрапом, керуючись інстинктами! Ще… Займатися коханням, а не сексом, з жінкою заради якої готовий на все. Але про це ще говорити так зарано…!