Провчу тебе!

ГЛАВА 5

Лівія.

Відкриваю рота, щоб пояснити йому, що я не таке вже й стерво, яке лізе “на роги” й огризається з усіма. І насправді зовсім не бажала завдавати йому тілесних ушкоджень. Та я навіть його не знаю! От якби знала, то звичайно могло б бути і по іншому…!

Добре, що не встигла! Міцно стискаю щелепу. Сусід по літаку саме шкіриться у бік тої самої стюардеси, кличе її, махаючи рукою.

- Будь-ласка, пляшку води! - посміхається до неї.

- Так звичайно! - дівчина поправляє своє волосся міцно закручене у дві гульки на потилиці.

Видно добряче так затягнула ті два хвости, які ще потім і накрутила по своїй осі, от від чого ця легка розкосість розрізу її очей. Тепер принаймні зрозуміло!

Повертається вже за мить з пляшкою води, а ще клаптиком паперу затиснутим між пальцями. Передає йому воду і наче ненароком вкладає папірець в його руку, повільно проводячи подушечками пальців з гострими кігтиками по його долоні.

- Дякую! - тихо промовляє низьким та оксамитовим голосом.

“Дякую! Аж підскакую”, - проспівала за ним про себе передражнюючи.

Ловелас чортів. Може ще й у ескорті працює, багатих тітоньок вигулює і не тільки, на різноманітних курортах? Цікаво, для цього у відмінній формі себе тримає?

Фу!

"Ік!", - от, блін, знову гикавка напала!

- Ось, тримай! - протягує мені пляшку.

"Яка турбота! Хоч би не посипало!"

- Не треба! - набираю повний рот повітря, надуваючи щоки як та риба Фугу, коли відчуває небезпеку.

- Як скажеш! Ти щось хотіла мені сказати?

- М-м!? - мичу у відповідь, міцно стиснувши губи. Ще й руками тримаю рота, а то не втримаюся і розкажу все, що про нього думаю!

Мої брови підскакують вище, типу з чого це Ви вирішили таке? Навіть не мрійте, що знову буду вибачатися! Мене вже трішки відпустило від такого роду зізнань! Місія на відпрацювання карми закінчена через відсутність необхідної мотивації!

Щойно оголосили, що наш літак йде на зниження, тому знову прийшлося примайструвати пасок.

Щосили зціпила зуби й заплющила очі. Навіщо ж так швидко та часто?

Янніс.

Дивна якась, навіть не помилюся, якщо скажу - пришелепкувата! Що вона робить? Кошусь на неї, помічаючи, як блонда надуває щоки. Попила б водичка, ліпше, охолонула! А то вже починає лякати! Мені звичайно подобаються неординарні дівчата, але ж не з “привітом”!

Ще трішки!

Щойно літак приземлиться, чкурну від неї так, що п’яти мелькатимуть! Забуду, її немов страшний сон!

Так і зробив, ледве діждався доки всі почнуть виходити.

Кинув їй “бувай” з ввічливості і подався до виходу, по дорозі обмінявшись поглядами з симпатичною стюардесою. Тою самою, яка на папірці написала свій телефон.

І все б було нічого! Моя вечірня пригода нарешті закінчилася б, якби ще не треба було “виловлювати” валізу зі стрічки. Хоч і опинився у тому місці майже один з перших, але моєї валізи все не було й не було.

Он вже в далині навіть злощасна блонда намалювалася, а мої речі НІ!

Нарешті! Щось схоже на мою сіру валізу. Скорочую відстань до стрічки, підхоплюю.

- Дякую! - блонда смикає ручку й тягне на себе. - Це моя валіза! - вигукує впевнено.

Це ж треба, невже помилився?

- А он де Ваша! - показує пальцем.

Дійсно, он ще одна і схожа на мою.

- Ще раз до побачення! - бурмоче до мене.

Ні-ні! Цього разу вже бувай остаточно! Як то кажуть - назавжди!

Фух! Навіть зітхнув з полегшенням, коли вона забрала свій підтягнутий задок від мене подалі.

Нарешті!

Я вдома! Я цілий після неодноразового контакту з блондою!

Щойно вийшов з аеропорту, як одразу помітив рідних!