ГЛАВА 4

     Лівія.

     Перший келих шампанського пішов, як у суху землю! Другий  вже допиваю повільніше. 

     Поступово починаю відходити від стресу, який спричинив переліт у купі з любими родичами.

     Хоча, як можна розслабитися у повній мірі коли поряд цей “боров”! Увесь такий “гарний” аж нудотно солодкий… У цих окулярах в чорній роговій оправі, з таким собі натяком на інтелігенцію. А зараз розслаблений, спокійний, навіть сказала б веселий. На відміну від мене. Особливо коли час від часу куйовдить чорну гривку на голові і посміхається, переглядаючи контент на телефоні. Дівки з крісел навпроти і та молоденька стюардеса вже дірку в ньому просверлили. Тільки й того що не скачуть і не стогнуть, щоб він звернув на них увагу. Остання вже тричі підходила, чи він бува так нічого й не надумав окрім кави.

     Пф. Зараз знудить від цієї послужливості.

     Та натомість в мене почалася гикавка…

     Хтось перемиває кістки, не інакше. Навіть знаю хто саме! І це… стовідсотково Габріель!

     Все! Мене немає! Забудьте про мене! До Престону* (Англія) точно швидко не повернуся. Хоч і моя родина вся залишилася там. 

    Тут у Вас виникне досить логічне питання, що ж я в такому разі робила в аеропорту неподалік зі столицею України. Таке собі коло, правда?! Просто погодилася на пропозицію погостювати на вихідних у подружки, з якою навчалася разом у Престонському університеті. Там і познайомилися та швидко знайшли загальну мову. 

     Було в нас обох щось спільне. І мова не лише про надокучливих зведених. В неї теж життя не було з суцільного цукру, як і в мене. Хоч годі скаржитися, багатьом пощастило набагато менше ніж нам. Ще спільним було нерозділене кохання, яке приносило чималих страждань. 

     А в іншому ми були достатньо різними, щоб доповнювати одна-одну без суттєвого дискомфорту та розбіжностей у: поглядах, прагненнях, мріях про майбутнє. Просто одного прекрасного дня наші шляхи розійшлися, але я з Полею не перестали бути найкращими подругами. 

     Ось і сьогодні, обійняла подружку і перетнула поріг аеропорту. 

     Навіть свою довгоочікувану відпустку прорахувала так, щоб не повертатися назад до своєї домівки, та знову не попасти у поле зору родичів з сестрою. 

    Роблю останній ковток шампанського і розумію, що порція виявилася чималенькою! Та ще й враховуючи те, що минулого вечора з Поліною явно не компот пили! На старі дріжджі, ммм! Та ще й на голодний шлунок. Тут не те що гикавка нападе… 

     Гірше за все те що починаю хлюпати носом! Ну знаєте, та стадія, коли після піднесення, завдяки надлишковій порції алкоголю заносить у бік страшенного песимізму. Починаючи від відчуття самотності, закінчуючи “шеф все пропало…”! І вишенька на торті - відраза до себе, своєї поведінки та останніх вчинків!

     Янніс.

     Боже, що знову не так з цією блондою? 

     Спочатку на її обличчі читався страх і переляк. Потім її відпустило… Почала закочувати очі на будь-яку жінку чи дівчину, яка проходила повз чи взагалі перебувала в радусі десяти метрів від мене. Потім розглядати мене, типу “не помітно”, тільки й того, що про кількість пломб в моїх зубах досі ще не знає. І в довершення тепер схлипує! 

     Терпіти не можу жіночих сліз! Та з такою зміною емоцій вона зведе з розуму будь-якого чоловіка! Навіть я, який знає її від сили декілька годин, готовий попросити парашут і стрибнути з ним, аби більше не знаходитися з нею поряд! Акула в океані й та виглядає більш безпечною та адекватною!

- Тримайте! - протягую їй пачку сухих серветок, які беру з собою на всяк випадок. 

Головне, щоб після мого “жесту” вона не вирішила, що я тепер зобов'язаний на ній одружитися!

- Дякую! - бере серветку з моїх рук, дивно…

     Гикавка плюс схлипування, ще той концерт не для слабкодухих.

- Я хочу перепросити за свою поведінку. 

     Я не помилився? Саме цей звук щойно видала білявка? 

    Яке цікаве шампанське! Треба обов'язково  дістати назву й пригостити колишніх, які спочатку зжерли мозок, а потім зробили мене ж винним у всіх їх бідах. Як виявилося, ретроградний Меркурій  та критичні дні, завадили їм тверезо мислити, а ще зламаний ніготь чи болісна епіляція додали градус знервованості, а я потрапив під гарячу руку. І взагалі маю розуміти всі їх жіночі примхи та проблеми! Бути чуйним та люблячим!  І далі за списком з красномовним написом “МУШУ”! Ні! Ні! Все, асталавіста! Свій дурнуватий характер лишайте при собі! 

- Добре! Приймається! 

     Підозріло покосився на зарюмсану блонду. Далі цікаво що…?