Денис

Не знаю навіщо я це зробив. Скільки разів обіцяв собі, що більше ніколи не буду скоювати помилок. Намагався викреслити дівчину зі свого життя, забути про неї. Але виходило не дуже добре. Тепер Вероніка мене точно зненавидить, адже знає про мою страшну таємницю. Ну звичайно, навіщо такій неймовірній дівчині хлопець, що може мати проблеми з психічними розладами. Напевно ще й думає, що може в будь-який момент щось статися в моїй голові, і я поїду розумом. Я сам цього боявся ще з самого дитинства. Коли я був маленьким, то часто питав в бабусі чому з мамою так сталося. Вона ж пояснювала, що мама просто мала проблеми, які не можливо було вирішити. І через ці проблеми вона так і вчинила з собою. А я ж тепер змушений все життя боятися дівчини, що увійде в моє життя. І варто лише хоч комусь сподобатися мені, я закриваюсь в собі, будуючи стіни. Але це не спрацювало з Веронікою. Їй не довелося навіть нічого робити. Все сталося само собою.

Може це і ще одна причина того, що я намагався триматися подалі від неї та приховувати свої почуття. Вероніка заслуговує на щось більше, на людину, яка зробить її щасливою. І вона зустріне таку. Людину, поруч з якою не потрібно буде думати, чи проявиться в коханого хвороба матері. Адже ніхто не знає як себе поведу в подальшому житті. Все може статися раптово. І тоді я себе не контролюватиму. Вона стане щасливою з іншим хлопцем. А я якось впораюся. Але тепер важко, адже я пізнав справжнє кохання. Тепер я знаю, що це найкраще почуття у світі. Проте людина, яку кохаєш, може зробити дуже боляче. 

Однак я вже розумів, що закохався. По-справжньому і назавжди. Це не пройде так швидко, як я сподівався. Як каже Аня, це зі мною залишиться назавжди. І тепер нічого не зможу вдіяти з собою, адже вона заполонила всі мої думки. Я хотів бути поруч з Веронікою, дарувати їй незабутні моменти та милі дрібнички, які б створювали нашу історію. Я навіть думав про те, що через роки мене називатиме татом дівчинка, яка буде схожа на неї. Матиме цю чудову посмішку та м'які риси обличчя. І я буду найкращим батьком для неї. Або можна й хлопчика, аби лише це була наша з Веронікою дитина. 

Проте я боюся, що це лишиться лише просто мрією. Я залишуся один в цій темряві, і ніхто мене з неї не врятує. І це було найстрашніше, адже тепер я вже знаю інший бік життя. Тому назад повернутися буде дуже важко...