Бонусна частинка

Я сиділа поряд з цими двома неймовірними хлопцями, і мала сказати жорстокі слова. Слова, що могли поставити крапку в нашому подальшому спілкуванні. Сьогодні я можу назавжди втратити двох своїх найкращих друзів, адже інколи варто обирати не те, чого мені хочеться. А те, що потрібно. Однак в мене не було іншого виходу, адже їх дружба не має зруйнуватися. Вони стільки років були майже родиною одне для одного, і це не має закінчитися через дівчину. Та й я розуміла, що це не справжнє кохання, тому і маю зробити це. Але вони не дізнаються, що я це зробила лише заради них. Нехай я залишуся стервом. Я подобалася їм обом, а от моє серце було віддано Матвію. Проте хлопець не знав про це. А після того, що я скажу, він буде впевнений, що мені байдуже на них обох. Хотілося заплакати, та зараз не час. Потрібно прийняти рішення і розставити всі крапки над і. 

- Матвій, Артем... - важко мені давалися ці слова. - Ви обидва дуже хороші хлопці. Після мого знайомства з вами, ви обидва стали частиною мого життя, ніби старшими братами, які завжди були поряд. І мені подобається дружити з вами. Для мене це дуже важливо, адже я би не хотіла втрачати це. - я відчувала, що мало не плакала. - Однак ви мені не подобаєтеся в плані стосунків. Я впевнена, що ви ще знайдете своє кохання. Але це точно буду не я. Я не кохаю жодного з вас, тому і не хочу давати марних надій. 

- Зрозуміло, пішли стандартні фразочки з фільмів та романів. Типу того, що проблема не в нас, а в тобі. - посміхнувся Артем. - Думаю, нам і так все зрозуміло. Ти не хочеш стосунків з нами, не треба різних виправдань. Серцю не накажеш, тому я тебе прекрасно розумію. Якщо ти справді так відчуваєш, то я готовий прийняти це. 

- А от я ні. Я не готовий прийняти це, адже вважаю, що ти нам брешеш. От тільки не можу зрозуміти причини. Вероніко, ми дуже добре тебе знаємо, тому я впевнений, що є причина. - буркнув Матвій. - Ти знаєш, наскільки важливою є для мене. І я справді кохаю, здавалося, що це взаємно. Ти зараз просто зруйнувала все. Зруйнувала мій світ. І якщо Артем готовий це прийняти, то я ні. Я тепер тебе навіть бачити не хочу. 

- Пробач, але... - почала я, проте хлопець просто встав та пішов геть.

- Він теж заспокоїться, з часом. Як кажуть, сердечні рани лікуються, проте не одразу. Не хвилюйся, ти не втратиш жодного з нас, адже нас пов'язує справжня дружба. - відповів Артем. - Просто для нього це все було дуже серйозно. Піду його заспокою.

Вони обоє пішли, а в мене виступили сльози на очах, адже я була закохана в Матвій. Він був потрібен мені, і зараз в моєму серці була порожнеча. Прокинулося бажання наздогнати його і все пояснити. Думаю Артем може би прийняв це, і дружба не зруйнувалася. Але не варто цього робити. Єдине, що мене заспокоювало - я зробила правильний вибір. Їх дружба не має закінчитися через дівчину. От тільки я залишилася з розбитим серцем...