Денис

Нам таки вдалося вибратися з цього острову, але, якщо чесно, десь в глибині душі я не хотів цього робити. В моїй голові розвертався сценарій, коли ми вдвох залишаємося там на якийсь час, і Вероніка зможе відкритися мені. Не знаю навіщо я так сильно цього хотів. Мені подобався той невеличкий світ, який ми ненадовго створили разом з Веронікою. Там не було абсолютно нікого крім нас. Лише двоє людей, яких зовсім не розумів цей світ. Щось в ній притягувало мене, і я ніяк не міг це пояснити. Після того поцілунку я втратив головою, починаючи захоплюватися цією дівчиною. Вона така розумна та сильна, і це неабияк мене дивувало. Так, я вважав її зарозумілою принцесою. Проте зараз все змінилося. 

Але варто якось відсторонитися від цього доки не стало занадто пізно. Не можна втрачати голову. Я не маю в неї закохатися, бо почуття ніколи ні до чого доброго не призводять. Занадто добре я бачив, що любов робить з людьми. От Аня закохана в того Олексія, і лише страждає через це. Їх почуття не взаємні, як вона думає, тому й так погано. Але я думаю, що там не все так просто. Та важко це все, і я не хочу переживати це. Колись я точно одружусю і в мене буде родина, та я шукаю міцних та спокійних стосунків, де моє серце та розум будуть під контролем. Та зараз мені дуже хотілося з кимось поговорити, адже я погано почував себе. Мені просто необхідно поділитися думками, інакше я просто вибухну. Хоча, якось незвично комусь розповідати про таке. Тому, мені потрібно просто відволіктися. Вихід був один - я дістав телефон та набрав номер, який я знав вже на пам'ять. 

- Ало. - почувся жіночий голос. 

- Аня, привіт. Можна я до тебе приїду? - я важко потер перенісся. - Мені зараз погано, і я просто не знаю як розібратися зі своїми думками. А ти єдина, кому я можу по-справжньому довіряти. 

- Звичайно можеш, в будь-який момент. Ти ж це знаєш. - я чув, що подруга посміхається. - Вже починаю готувати якийсь смаколик. Тільки якщо тобі не важко, то привезе морозива. Адже це вже стає нашою традицією. 

Це викликало посмішку в мене, адже я уявив, як вона починає готуватися. Звичайно я знав, що можу поговорити з нею навіть вночі. Аня була просто неймовірною, і завжди допомагала мені. В свій час я дуже шкодував, що так і не зміг закохатися в неї, адже ця дівчина точно ніколи не розбила б мені серце. Та ми обидва сприймали одне одного лише як друзів. До того ж вона закохана в іншого. Та навіть коли ми вже будемо мати свої родини, я знав, що завжди можу розраховувати на неї. Як і вона на мене. І це дуже дорого коштувало...