Глава 13

Я ще досі роздумувала чи варто мені погодитися поїхати в Англію. Я розуміла, що це дуже важливо для "Радісея", адже є шанс вийти на міжнародний ринок. Це допомже нам як можна швидше витягнути фірму з того стану, в якому вона зараз є. Все ж в мене є ще час, та й це тільки на кілька місяців. Тато сказав, що лише я зможу з цим впоратися, адже він поїхати не може, а Денис не розбирається в економічних чи юридичних аспектах. Однак я не знала як краще вчинити. Це може мене ще більше пов'язати з цією фірмою, адже мене вважатимуть їх представником на світовій арені. Та це все одно не означає, що я змушена буду залишитися. Загалом я маю добре про все подумати. Але я поки що не хочу цього. В мене попереду вихідні, які я маю провести просто чудово. Принаймні чудово для мене.  Усю суботу я провалялася вдома та насолоджувалася самотністю, яка містила в собі купу шкідливої їжі, серіал та диван. Просто ідеальний час. І я б так з радістю провела решту вихідних, але отримала дзвінок від Іри. Я вже знала, що вона щось задумала, але вже боялась цього. Подруга дуже хотіла піти в клуб та добре напитися, адже вона посварилася зі своїм хлопцем, а Аня зараз не могла, адже не дуже добре себе почувала. Ну просто чудово, тепер я змушена буду зробити це. От і довелося мені вдягати чорну сукню до колін, босоніжки на високих підборах та фарбуватися. Ну що, буду сьогодні гарною, можливо навіть зможу відпочити від цих думок про Дениса. А мені це зараз неабияк потрібно.  

Ми домовилися зустрітися вже біля клубу, тому я і викликала таксі. Це було б нерозумно їхати машиною, адже ми точно будемо пити. Та й не хотілося мені сідати за кермо, бо я ж відпочиваю. Тому я сіла в таксі та відправилася на зустріч пригодам. Весело має бути нам, адже Ірка точно щось вчудить. Вона коли п'яна, то не вміє себе контролювати. Єдине, що на зраду не здатна. Але я навіть уявляти не хотіла, що ж вона задумала. Це вже було страшно. Лишається сподіватися, що ми просто культурно відпочинимо і все. Але надії на це було мало. Тому в клуб я вже їхала з певним настроєм. А дівчина вже чекала на мене біля входу. Ну не любить вона чекати, хоча сама інколи запізнюється. А я не винна в цьому, а лише затори.                                                                                                          

- Ти чому так довго? - буркнула вона. - Я вже знаєш скільки тут чекаю на тебе? Навіть змерзнути встигла.                                                                                                                                             

- Іро, я ще навіть зарано приїхала. Так що не потрібно на мене ображатися. До того ж в мене не було в планах кудись йти сьогодні. Я хотіла подивитися серіальчик. - я закотила очі. - Ти знаєш, новий сезон "Надприродного" сам себе не подивиться.                                                                                             

- Не можна цілими днями сидіти вдома. Це не корисно для твого самопочуття та настрою. Треба ж виходити в люди. - відповіла дівчина, тягнучи мене в клуб. - Ти ж зараз така зайнята, тому потрібно хоч інколи відпочивати, адже можна заробити перевтому. Тому давай, і я не хочу навіть чути твоє ниття. А на нас чекає клуб.                                                                                                                                       

- А пити — це корисно для здоров'я? Та й клуб не найкраще впливає на відпочинок. - я посміхнулася. - Якісь в тебе подвійні стандарти. Хіба це добре для журналіста? Мені здається, що ти маєш бачити всі сторони ситуації.                                                                                                                                         

Вона тільки фиркнула, адже ми увійшли до клубу. Дівчина насправді була дуже професійним журналістом, і я це прекрасно знала. Але ж можна її трішки подіставати. Одразу ж голосна музика витіснила всі інші звуки. Я не дуже любила такі місця, адже я дівчина домашня. Таке відчуття, що мені вже років шістдесят, тому мене це так дратує. Але ж я ще молода. Доведеться якось перетерпіти сьогоднішню ніч.Тому коли Іра потягнула мене до барної стійки я навіть не пручалася. Замовивши по коктейлю, я прийняла рішення, що не буду сильно пити. Ох, не потрібно було так швидко вирішувати. І я справді трималась. Але коли алкоголь почав розтікатися по моєму тілу, то зрозуміла, що мені цього мало. Хотілося ще пару коктейлів, від них же не стане гірше. Однак думки про Дениса почали затихати. І це мене обрадувало, адже я могла хоч на мить забути про проблеми, пов'язані з його появою в моєму житті. Але біль не зникав, він лише просто чекав слушного моменту, аби проявити себе. Проте мені вже було байдуже на будь-які обмеження. Я зараз просто мала одну мету — напитися. Але ж я хотіла зовсім іншого. Ну що ж, я рідко можу собі дозволити щось схоже, тому і повністю розслабилася.          

- Вероніко, пішли потанцюємо. - крикнула мені Іра. - Я дуже хочу цього.                                        

Я не хотіла цього робити, але і лишати її саму не можна. Все ж вона випивша, тому треба слідкувати за Ірою. Хоча я і сама не краща. Подруга вже встигла подзвонити Ані й поцікавитися її здоров'ям. Навіть відправила локацію, на випадок якщо та все ж приїде. Але я дуже сумнівалася, адже сама з нею говорила сьогодні, і вона має дуже високу температуру. Та мені було так добре, що я просто віддалася музиці. Я завжди любила та вміла танцювати, адже навіть був час, коли я думала поєднати своє життя з цим. Однак все ж точні науки мене більше приваблювали. Маленька ж дівчинка виросла, і почала шукати більш серйозні захоплення. Проте вміння нікуди не ділося. В якийсь момент до мене почав наближатися якийсь хлопець, аби просто потанцювати. А я й була не проти. Моє ж серце хотіло ще випити. Тому на танцполі я пробула не довго, повернувшись до бару. Іринка ж вже була достатньо випившою. А от мені було мало. На ранок я дуже сильно пошкодую про це, але зараз мені байдуже на все.