Глава 8

Після того, як ми вибралися з того острову пройшло цілих три дні, а ми ж удавали, ніби там нічого не сталося. Хоча, по суті справи так і було. Ми лише застрягнули посеред бурі, а я мало не захворіла. Тому Денис піклувався про мене. Нічого особливого, принаймні для нього. Та і я себе впевнювала, що все в порядку. Для Дениса це все було настільки легко, що я дивувалася, а коли ж він буває справжнім. Невже хлопець весь час вдавав? І навіть тоді на озері? Скоріш за все так і було. Хоча для нього це цілком може бути нормою. Хлопець був дуже гарний, а тому користувався популярністю у дівчат. І той поцілунок для Дениса абсолютно нічого не означав. Не хотілося думати про це, адже я все ж сподівалася, що хоч тоді все було інакше. Можливо, я йому навіть подобаюся, і це могло перерости в щось більше. Та зараз навіть не варто думати про таке, адже це все має залишитися в минулому. Я  маю пам'ятати про те, для чого я тут. Мені не потрібні стосунки, адже вони приносять лише біль та розбите серце.                                                                                                                                            

Через офіційні свята в нас було аж три вихідних, тому я могла добре відпочити. Я так сильно цього хотіла, особливо після острова. Мені потрібно зібрати думки докупи. Насправді за ці дні я так сильно себе завантажила роботою, що вже просто не витримувала. А все лише для того, аби забутися й не думати про той час на острові. І я так виснажила себе, що просто мріяла про вихідні. Тому в п'ятницю я неабияк зраділа, хоча і не мала майже ніяких планів. Нічого, просто посиджу та подивлюсь фільм, або приготую щось смачненьке. Мама мене покликала на вечерю у неділю, і я з радістю погодилася. Все ж ми налагоджуємо стосунки. Хотілося подзвонити Ірці, аби з нею сходити кудись, та вона зараз була зайнята роботою. Подруга в мене крута журналістка, але мріяла вона зовсім про інше. З самого дитинства вона захоплюється машинами, і може майже повністю її розібрати та зібрати заново. Я не поділяла цього її захоплення, та інколи воно було корисним. Наприклад, коли в мене зламалося авто, я не поїхала на автосервіс, а відправилась до подруги. І вона все зробила в найкращому вигляді. Ніколи б не подумала, що тендітна дівчина здатна на таке. Що ж, тоді доведеться просидіти решту часу вдома за серіальчиками. Хоча, може варто глянути якийсь фільм жахів та дозволити собі з'їсти гамбургер. Але мої плани вирішила змінити одна дівчина. Вона ж зателефонувала мені в п'ятницю. І я очікувала чого завгодно, але не цього.                                                                                                                                  

- Вероніко, я маю геніальну ідею. Вона тобі точно сподобається. - одразу ж сказала Аня. - І ти мені маєш допомогти в цьому. До того ж я не приймаю відмов. Тому слухай...                                           

І я розуміла, що в мене не було жодного шансу відмовитися, адже дівчина буквально заряджала мене своїм ентузіазмом. Якби я не старалася вигадати якусь відмазку, вона обов'язково змушувала мене робити те, що вона придумала. От вони з Ірою дуже легко знайшли спільну мову, адже мали схожі інтереси в цьому плані. Цікаво, і що ж знову з'явилося в цій голові? Я вже навіть боялася уявляти, адже знаючи її фантазію це може бути все, що завгодно. Я тут якось її книги читала, так там були неочікувані повороти. Мені вже шкода її персонажів, яким вона стільки всього придумала. Тому краще просто збиратися і не робити ніяких припущень. Аня повідомила мені про те, що за пів години вона забере мене і відвезе в одне особливе місце, але я маю вдягнути щось максимально зручне. Мені вже ставало страшно та цікаво одночасно. І яке ж місце вона встигла знайти, враховуючи, що недавно в столиці? Хоча я вже нічому не дивуюся. Вона здатна і не на таке. Але добре, побачимо. Я вирішила вдягнути прості джинси, світшот та кеди. Волосся ж я заплела у високий хвіст, аби воно мені не заважала. На вулиці було ще досить прохолодно, і я вирішила взяти куртку. Ну ніби просто та зручно, і підійде туди, куди ми йдемо, що б це не було. Що ж, за двадцять хвилин я вже була готова, тому вийшла на вулицю, аби Аня мене довго не чекала. Терпіти не можу спізнюватися. І вже зовсім скоро дівчина під'їхала до під'їзду. Сівши в машину, я помітила, що вона була вдягнена в прості легінси та кофту. А от на задньому сидінні валялася куртка. Невже їй зовсім не холодно? Я б ще й шапку вдягнула, але в останній момент передумала. Але після острова я переживала, що знову можу десь застрягнути і мені буде холодно, а тому перестраховувалася.                                                                    

- І куди ми таки їдемо? - спитала я. - Бо я щось навіть уявлення не маю, що ти могла вигадати.           

- Ти знаєш що таке сюрприз? Я тобі нічого не скажу, доки ми не прибудемо на місце. - посміхнулася Аня, виїжджаючи з двору. - Ти все побачиш на місці. Тому не питай, я все одно не відповім. Побережи свій голос, він ще тобі знадобиться.                                                                                                          

Що ж, ну спробувати то варто було. І хоча я знала, що все одно Аня би нічого мені не розповіла. Та я вже майже не хвилювалася. Однак дівчина дала мені підказку. Де ж може знадобитися мій голос? Невже ми їдемо в якесь караоке? Але я сиділа та роздивлялася краєвиди, аби хоч для себе зробити якесь припущення. І в голову не приходило абсолютно нічого. Та от ми виїхали за межі міста, і це було доволі дивно. Що ж це може бути таке? Можливо, це б навіть почала мене лякати, але ж Аня не зробить нічого поганого. Я в цьому точно впевнена.                                                                                   

- Ти вирішила мене вбити десь в темному лісочку? - посміхнулася я. - Знай, я буду приходити до тебе привидом до кінця життя.